Життя після кризи

 

 

 

 

 

 

 

 

Вони говорять різними мовами, мають різні культурні традиції, одні багаті, інші бідні. Вони постійно сваряться й заявляють про розкол країни. Ні, це не українці, це бельгійці, котрі дев’ять місяців «народжували» новий склад уряду. Вони витримали й подолали політичну кризу. Законопроект про розділення країни, який влітку 2007 року навіть внесли до порядку денного парламенту, забуто. Новий уряд впевнено наближається до знакової стоденної позначки.

 

Про своє сприйняття пережитої кризи та про пріоритети нинішнього керівництва країни розповів Тижню віце-прем’єр Бельгії Дідьє Рейндерс. Людина, якій король доручив провести неофіційні перемовини щодо формування уряду. Людина, котру в 2007 році Finаncial Times назвав найпрофесійнішим міністром фінансів країн Євросоюзу.

 

 

Про пережиту політичну кризу пан Рейндерс говорить неохоче й заперечує її суттєве значення для бельгійської спільноти. «Бельгія – це єдина країна, й вона повністю інтегрована в Європейський Союз. Звичайно, в нас виникають деякі проблеми між спільнотами, але вони не настільки величезні, як може здатися у вашій країні. І ми завжди знаходимо політичний компроміс», – стверджує віце-прем’єр. Причини політичного протистояння для пана Рейндерса очевидні й прості: «Є співіснування двох різних культур. Нерідко політичні партії беруть до уваги їхні відмінності та маніпулюють цим».

 

Здається, що скандал у бельгійському політикумі був, у першу чергу, сваркою між самими політиками, а не піком протистояння двох етносів. Це підтверджують і дані опитування, проведеного серед населення країни під час політичної кризи. За його результатами, 60% мешканців Фландрії та 47% Валлонії впевнені, що розкол країни може відбутися, але однозначно не в найближчі 20 років.

 

«У нас є шанс, – посміхається віце-прем’єр і заперечує можливість виникнення нової політичної кризи. – Вже протягом 25 років по- літична система в Бельгії дуже стабільна. З 1981 року уряд змінювався кожні три роки. Ця політична стабільність дозволила нам істотно зменшити заборгованість країни й забезпечити 53 тисячам людей нові робочі місця. А те, що ви називаєте кризою, – це нормально. Щодесять років у нас починаються великі суперечки про загальну організацію країни. На мою думку, останні дебати мають привести до надання більших повноважень регіонам, як це, наприклад, вже є в Італії та Іспанії. Але залишається невеликою проблемою те, що в нас дві великі спільноти, і щойно починаються якісь реформи, то все треба робити так, щоб обидві спільноти були задоволені. Аби одна спільнота не почувала себе так, наче щось втратила, а друга – наче щось здобула». Шляхи подолання різниці між двома провінціями пан Рейндерс вбачає, перш за все, в економічній площині. «Треба владнати найважливішу проблему – економічну різницю між Північчю та Півднем країни, – пояснює віце-перм’єр. – Фландрія економічно розвинутіша, а Валлонія ще страждає від реструктуризації важкої металургійної промисловості. Тому головна мета –провести реформи на Півдні країни й вивести його на новий економічний рівень».

 

 

Пана Рейндерса європейські ЗМІ нерідко звинувачують у заангажованості – валлонець, очільник франкофонської партії, близький друг Президента Франції Ніколя Саркозі, якого він частенько наслідує в політиці. Але віце-прем’єр тільки сміється з цих звинувачень. «У наших двох спільнот є свої президенти, як в окремих країнах. Я ж дев’ять останніх років є міністром фінансів держави й працюю для всієї Бельгії. На федеральному рівні я не валлонець, я бельгієць», – запевняє Рейндерс. Щодо Саркозі, з яким він познайомився ще 25 років тому, віце-прем’єр погоджується, що багато в чому бере з нього приклад. Але це не через залежність франкомовного бельгійця від старшого французького брата. «Ні Франція, ні Бельгія не були в Радянському Союзі. Тут ніколи не виникали такі проблеми, навіть коли Франція нас окупувала. Не можна порівнювати наші з вами політики. Фландрія підтримує мене в моїх починаннях, не зважаючи на те, що я валлієць і наслідую Саркозі. В економічному плані політика Саркозі й те, що я в нього перейняв, краще позначаються на Фландрії, ніж на Валлонії», – з усмішкою за- уважує пан Рейндерс.

 

 

Видима схожість Бельгії та України в політичній проблематиці – це не єдине, що об’єднує наші держави. Нас із ними, як і будь-які держави світу, об’єднує наявність грошей. Тож до України пан Рейндерс навідався поговорити про інвестиції – як про нинішні й майбутні в українську економіку, так і про можливі українські вливання в економіку Бельгії. За його словами, бельгійці хотіли б долучитися до банківської та страхової діяльності в Україні. Проте особливу увагу вони приділяють сільському господарству, а саме – вирощуванню пшениці й рослин, необхідних для продукування біопалива. «Росія зараз виставляє всім дуже високі ціни, тому біопаливо як ніколи актуальне», – стверджує віце-прем’єр.

 

Щодо українських вливань у бельгійську економіку, то Рейндерс поки не називає конкретні галузі, а говорить про інвестиційні фонди. «Ми вже зустрічалися з паном Пінчуком, який нещодавно відкрив інвестиційний фонд у Лондоні. Ми зацікавлені, щоб ці інвестиції надходили також до бельгійської економіки», – каже Рейндерс. І його не лякають ніякі можливі ризики, зокрема, наявність тіньових оборотів чи корупція в Україні. «Мене ці проблеми не дивують – це спадок радянських часів. Згодом усе владнається», – переконаний він.

 

Що ж, залишається поділити оптимізм віце-прем’єра такої схожої й такої відмінної від нас країни. І водночас не забувати й собі відоме кожному бельгійцеві гасло, закарбоване на їхньому гербі: «Єдність дає силу».