20 вересня греки знову голосуватимуть на виборах. Востаннє вони обирали новий уряд у січні, а в липні голосували на референдумі. Цього року країна зазнала економічних потрясінь навіть сильніших, ніж минулого: дійшло аж до запровадження банками обмежень на зняття готівки. Хоч би який був результат голосування, ситуація у греків навряд чи поліпшиться. Але вони якось тримаються — обмежені в коштах, але багаті на вигадки.
У численних родинах великі суми тримали «в панчосі». Ця практика збереглася ще з часів суворого валютного контролю — від 1970-х. «Гроші під матрацом дають мені відчуття безпеки», — каже пенсіонерка Діна Ефтіміу. Щоправда, тепер частіше обкрадають квартири, але поліція не називає статистики таких злочинів; за деякими оцінками, вона зросла приблизно на 15%. Те, що цифра не вища, свідчить: греки вчаться краще ховати свої заощадження. Хтось їх навіть замуровує. Дефіцит готівки, який зберігається й досі, змусив понад 1 млн осіб (серед яких і Ефтіміу) купувати в кредит. «Я ніколи не мала банківських карток, бо не хотіла залазити в борги, — каже вона. — Тепер можу розраховуватися в супермаркеті карткою і заощаджувати готівку».
Для дрібних бізнесменів, багато з яких уже постраждали від кількарічного падіння продажу, валютні обмеження можуть виявитись останнім ударом. Виробникам важко отримати дозвіл на імпорт сировини, а постачальники з-за кордону вимагають тепер оплати авансом. Банківські позики доступні лише великим компаніям, як стверджує Адамантіос Паппас, власник підприємства з виробництва пластику, котрий продовжив вимушене літнє закриття з чотирьох тижнів іще на шість. «Я взагалі думаю згортати бізнес», — додає він.
Читайте також: Порятунок виборами
Брак роботи — постійна проблема. У Греції безробітних 25%, а близько 75% із них не задіяні вже понад рік. Сула Роману працювала прибиральницею неповний день, відколи три роки тому втратила роботу в крамниці взуття. Вона сама виховує семирічну доньку Марію і купує одяг для неї на відкритому базарі в Панорму — населеному середнім класом афінському районі, який із кожним роком кризи стає дедалі похмурішим. Вона підшукує пару дешевих джинсів, а затим ретельно перебирає стоси контрабандного китайського товару на лотках. «У мене лише €30, щоб зібрати Марію до школи, — скаржиться жінка. — Якщо не вдасться, доведеться сходити ще на церковний секонд-хенд у неділю».
Тісні родинні зв’язки й той факт, що багато греків володіють житлом, допомагають їм упоратися з економічними негараздами. І все-таки люди, які раніше були забезпеченими, зараз, після різкого зменшення зарплат і пенсій, називають себе «новими злидарями». У плані обсягу виробництва Греція відкотилася на позиції 15-річної давності. Державний службовець з Афін Маноліс Панайотакіс, який пішов на пенсію на самому початку кризи, розповідає: «Ми у 2009-му готувалися до періоду затягування пасків після кількох років буму. Але рецесія ніяк не закінчувалася». Його пенсію урізали більш ніж на 40%. Панайотакіс та його дружина нещодавно вирішили замкнути свою афінську квартиру й переїхати до будинку в селі на Криті — своїй бáтьківщині. Панайотакіс хоче перебрати на себе догляд за великою родинною плантацією оливкових дерев. Каже, що до цього кроку змушує страх перед підвищенням податків на нерухомість і перспектива нових урізань пенсій. «А так ми зможемо й далі заробляти на життя, навіть якщо політика піде зовсім не туди, — пояснює він. — Оливкова олія — товарна культура, на неї завжди буде попит».
Остання надія
Його дружина Антула визнає, що важко буде покидати онуків і друзів у столиці. «Коли економіка розвернеться, ми знову приїдемо сюди», — каже вона більше з надією, ніж з упевненістю. За рівня безробіття, не баченого за останні півстоліття, багато грецької молоді погоджується на низькооплачувану роботу за кордоном. За останні чотири роки виїхало понад 100 тис. освічених хлопців і дівчат, головно до Британії та Німеччини.
Порівняно з досвідом тих греків, що вирушали на заводи ФРН як гастарбайтери в 1950–1960‑х роках, нова хвиля трудової міграції спокійніша завдяки правилам ЄС, які гарантують право на проживання і працю. Але вона йде знайомим шляхом: перші переселенці у великих містах на зразок Гамбурга й Лондона засновують для своїх співвітчизників мережі, якими потім користуються всі, хто прибуває пізніше.
Інженери та айтішники часто роблять вибір на користь кількарічних контрактів у країнах Перської затоки. 33-річний Дімітріс Агурідіс, спеціаліст із програмного забезпечення, два роки тому влаштувався на роботу в Дубаї, але все ще не почувається вдома. «Моя дівчина переїхала до мене і знайшла непогану роботу в сфері маркетингу, але їй не сподобався спосіб життя. Вона повернулася до Афін і сидить без роботи, — розповідає він. — Я хочу побути тут довше й назбирати грошей, щоб відкрити власну компанію, коли економіка Греції почне одужувати. Колись же це станеться».
Читайте також: Уряд для єврозони: Франція пропонує і… не факт, що переконає інших
Для греків, які лишаються на батьківщині, життя важке, навіть якщо вони мають місце праці. 31-річний вчитель математики, котрий знайшов додаткову роботу охоронцем (коли його зарплату в школі урізали на третину), переселився до батьків. «Дивне відчуття — знову повернутися до кімнати, де жив у дитинстві. Але я не можу виїхати, залишивши старих батьків самих», — ділиться думками він. Останній пакет фінансової допомоги для Греції, домовленості про який було досягнуто в липні, й надалі випробовуватиме життєздатність її громадян. У жовтні повернеться непопулярний податок на нерухомість, за яким почнеться новий виток скорочень пенсійних виплат. Заплановано й інші урізання бюджетних видатків. Багато лікарів бояться дефіциту медикаментів.
Але загальний настрій не назвеш безпросвітно похмурим. Допоміг вдалий туристичний сезон. Зароблені на островах гроші повертаються до материкових міст, щоб допомогти перезимувати. Фінансування ЄС для стартапів дає роботу десяткам молодих підприємців, особливо дипломованим фахівцям із комп’ютерних наук, навіть якщо прибутковими стануть лише кілька проектів. Невтомна волонтерська громада забезпечує персоналом сотні благодійних кухонь в Афінах та інших містах. Доброчинні організації забезпечують готовими обідами тисячі школярів, які інакше сиділи б голодні. Загартовані бідою «ветерани» давніших важких періодів, як-от пані Ефтіміу, кажуть, що це для них майже задоволення — пережити нинішній, легший варіант. «Не триватиме ж так вічно, — каже жінка. — Греки завжди знаходили вихід».
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com