Хоч як дивно, саме така «відданість» суспільним інтернет-майданчикам, яка межує із залежністю, нерідко стає приводом узагалі відмовитися від улюбленої сторінки. Українські користувачі соцмереж зазначають, що поміж їхніх віртуальних друзів почастішали випадки видалення власного акаунту. Мотивації щодо виходу в офлайн у таких людей різні – від психологічних до соціальних, утім, їх об’єднує свідома відмова від комунікації в інтернеті.
Боротьба за реальність
«Я годинами просиджую у Facebook, іноді навіть днями, як, приміром, учора, – скаржиться сам на себе 22-річний Олексій. – Практично нічого не роблю, просто марную час! Запитую себе: навіщо? Адже рідко тут із кимось переписуюся. Так, стежу за новинами від друзів. Однак міг би просто зателефонувати їм, дізнатись, як справи… Натомість лише чекаю, чи не запостять вони щось цікаве».
Хлопець, якого дратує такий стан справ, раніше вже «втрачав» власний пароль – навмисно змінював його на випадковий набір символів, щоб не мати змоги зайти на сторінку й жити реальним життям. Однак згодом знову його відновлював. Віднедавна вирішив діяти радикальніше – видалити акаунт. «Залишусь у скайпі, на телефоні, де завгодно, але не в соцмережі. Тепер друзів частіше бачитиму, читатиму книжки», – ділиться планами на вільний час. Він переконаний: на відміну від засобів зв’язку, за допомогою яких люди звертаються одне до одного прямо, соцмережі «засмоктують», спонукають проводити в них час, навіть коли ти ні з ким цілеспрямовано не спілкуєшся.
Видалення сторінки є, звісно, крайнім заходом. Чимало людей, які витрачають на соцмережі забагато часу, намагаються просто змусити себе рідше заходити туди.
У «Вконтакте» є навіть тематична спільнота під назвою «День без «Вконтакте». «Замість того щоб поговорити з друзями наживо, спілкуємося на інтернет-майданчиках. Ми немов залежні наркомани. Час скинути кайдани соцмереж!» – закликають адміністратори членів спільноти.
В інтернеті можна знайти чимало роздумів і рекомендацій на тему, як прожити без соціальних мереж. «У мене більше немає Facebook, і мені цілком комфортно, – зізнається один із «дослідників проблеми». – Як спілкуватися з друзями, коли ти вдома? Мобільний телефон – магічний винахід, за допомогою якого можна написати sms чи набрати людину в будь-який час! А всі милі фотографії, які ви пропустите? Якщо я хочу побачити світлини з події, мої друзі, як правило, залюбки надсилають їх мені на e-mail. Як «стежити» за людьми, які подобаються? Краще з ними познайомитись особисто».
Крім підтримки зв’язку з «френдами» соцмережі, певна річ, надають і можливість пошуку давніх друзів. Передусім на цьому спеціалізуються «Одноклассники». Однак і тут є свої невдоволені, які відмовляються від користування цим ресурсом. Давні товариші їх більше не цікавлять. «Великим розчаруванням було знайти друзів зі школи, – пояснює видалення своєї сторінки 36-річна Олена. – Це вже зовсім інші, незнайомі мені люди. Зрештою, якщо їх не було поруч 10 років, на те були свої причини. Навіщо мені зараз спілкуватися з ними і витрачати свій час на перегляд одноманітних картинок?». У соцмережі вона протрималася півроку.
Очима популярних
Бажання відвоювати вільний час і приділяти більше уваги реальним друзям – лише одна з мотивацій забути про онлайн-життя. Майже кожен, хто видалив свої сторінки чи не реєструвався взагалі, може навести й інші аргументи проти суспільних інтернет-майданчиків.
Олег пробув активним користувачем однієї із соцмереж тільки кілька місяців. Сьогодні лише час від часу заходить на сторінки близьких друзів. Соціальні мережі, переконує він, позбавляють людину власної думки. Відбувається це як через можливість побачити світ очима популярних користувачів, так і внаслідок зворотного ефекту. «Ти висловлюєш власну думку про подію, але не маєш впевненості у своїй правоті, доки чдрузі не почнуть «лайкати» запис. Сидиш, сумніваєшся. Це неправильно», – вважає 24-річний хлопець. До того ж, на його думку, чергова балаканина про «антинародний» законопроект чи розгін акції протесту «Беркутом» жодним чином не сприяє відновленню справедливості. «Можна сказати, що в соціальних мережах інформація про такі події швидко поширюється, і це добре, – погоджується він. – Але ЗМІ теж висвітлюють усе, що відбувається в країні. Тільки з телевізором чи газетою люди не сперечаються, як навіжені, годинами».
Щоправда, соцмережі сьогодні не тільки є джерелом новин, а й, поза сумнівом, мають мобілізаційний потенціал. Саме у Facebook чи «Вконтакте» сотні небайдужих громадян бачать перші заклики прийти на акцію протесту ще до того, як інформацію про неї підхоплюють ЗМІ. Однак, як показує досвід, це цікаво передусім політичним активістам. І водночас саме для них соціальні мережі можуть стати джерелом проблем.
У справі про сніжки, якими закидали народних депутаток від ПР під парламентом, київські правоохоронці допитали сотні людей: і присутніх на акції, і тих, кого взагалі не було в місті. Поспілкуватися з міліцією довелося і співрозмовникові Тижня. «Біля Верховної Ради того дня мене справді не було, – підкреслює М. – Однак від мене й не вимагали зізнаватися, що я учасник «нападу». Хотіли зовсім іншого – впізнати одного з хлопців на відео. Мені повідомили його ім’я і спитали, чи ми знайомі. Я сказав, що ні».
Після десяти хвилин заперечень, розповідає М., правоохоронці принесли йому роздруківки розмов у «Вконтакте», зокрема його бесід із підозрюваним. Від користування соцмережею М. після цього не відмовився – для нього вона є важливим джерелом новин. Утім, намагається максимально обмежити особисте спілкування онлайн. Будь-яке листування відразу видаляє – сподівається, що міліціонери не встигнуть його зафіксувати.
Між іншим, через соціальну мережу силовики можуть не тільки зібрати додаткову інформацію про людину, а й знайти її. Тиждень уже писав (див. №23/2013), як працівники СБУ майже без проблем вийшли на одного з адміністраторів спільноти «Ми – Патріоти України» Сергія Шайдаюка, вирахувавши хлопця за IP-адресою. А на початку літа завдяки викладеному в соцмережі фото знайшли зниклу на добу журналістку видання «Контракти» Олену Ковтун.
Подвійне дно
Залишатися поза полем зору людей користувачі соцмереж нерідко воліють не тільки через правоохоронців. Адже Facebook, «Вконтакте» та «Одноклассники» стають причиною проблем як в особистому житті, так і на роботі.
Таких прикладів є чимало. Приміром, цього року «жертвою» власної відвертості стала прес-секретарка сумського прокурора Юлія Недокус, котра опублікувала у «Вконтакте» світлину в міні-спідниці, яку роботодавці розцінили як «непристойну». Дівчина під тиском була змушена піти з посади.
На думку багатьох «юзерів», від подібних проблем у соцмережах може врятувати вигадане ім’я. Банкір Антон зареєструвався під прізвиськом мультиплікаційного персонажа. «Друзі мене і так впізнають. Просто не хочу, щоб мене додавали родичі та колеги, – зізнається чоловік. – Не варто плутати особисте життя з роботою».
Схожу думку має й зареєстрований під вигаданим ім’ям Сергій. «Перша й основна причина такої конспірації – можливість знаходити людей, а не щоб вони тебе знаходили». Друга, підкреслює він із позиції громадського спостерігача та активіста, – потенційні проблеми із законом. «У майбутніх судових процесах прокурорам буде значно важче доводити, що написаний кимось текст чи навіть твоє фото є справді твоїм».
Ще один активіст Дмитро вважає, що в соцмережі краще мати дві сторінки. На першій у нього – реальні дані. На другій – вигадані ім’я та прізвище. «Мій офіційний акаунт існує для спокою батьків і знайомих. Якщо його знайдуть політичні опоненти чи правоохоронці, вони не знатимуть моїх реальних уподобань, контактів. До того ж «цивільна» сторінка збиває з пантелику, наштовхує на думку, що ти взагалі не цікавишся політикою», – пояснює хлопець. На його думку, в країні, де переслідувати можуть виключно за громадянську активність, такі перестороги є цілком виправданими. Але повну відмову від соцмереж Дмитро вважає неприпустимою розкішшю: «Це означає відмовитися від вчасно отриманої інформації». Хоча, визнає власник двох сторінок, «якщо наколобродиш так, що СБУ візьметься, вся ця конспірація не матиме значення».
Між іншим, не захоплюватися інтернет-майданчиками радять українцям і самі правоохоронці. Видаляти свої сторінки вони, звісно, не закликають. Але просять бути обережнішими. Наводять приклад: користувач пише в статусі, що поїхав у відпустку, а в той час його квартиру грабують. «Люди викладають надто багато інформації», – переконані в МВС. Навіть поза контекстом із цим важко не погодитися.