Життя Харкова після смерті мера

У міській раді поставили фотографію покійного та встановили столи для квітів. «Місто в глибокій скорботі!» – такими словами закінчується офіційне оголошення про смерть, що розміщене під фотографією з чорною стрічкою. Квітів з кожною годиною стає все більше і більше. Атмосфера в холі міськради, куди двері відкрили навстіж, дійсно надзвичайно скорботна. Складається враження, що навіть поліцейський, який контролює порядок всередині, зараз заплаче. До фотографії Кернеса підходять по одному, дозволено фотографувати. Той самий поліцейський все розуміє і говорить: «Так, це теж потрібно». На вулиці вже зростає черга. У ній немає жодного типового виборця Кернеса, яким його малюють наші стереотипні уявлення про електорат покійного мера: всі до одного люди молоді чи середнього віку. Проте, серед щирих і реальних сліз тих, хто перебуває у скорботі та висловлює співчуття родині померлого, нависає логічно-прагматичне питання: що далі?

Усі фото авторки

Що говорить закон?

Відповідно до закону «Про місцеве самоврядування», першим кроком міської ради має бути прийняття до відома факту смерті чинного міського голови. Проте раді не прописані чіткі терміни для такого рішення. Саме ця колізія дозволяє «затягувати» процес перевиборів. Секретар міськради Ігор Терехов має підготувати звернення до Верховної Ради із проханням проголосувати за проведення позачергових виборів міського голови. Зробити це він повинен протягом 15 діб після проведення сесії. Верховна Рада також має обмеження в термінах голосування – 90 діб від дня прийняття до відома факту смерті мера міською радою. Позачергові місцеві вибори проводяться двічі на рік: в останню неділю березня чи жовтня. Проте вибори мають бути призначені не менш як за 60 днів до їхнього проведення. До офіційного визнання результатів позачергових виборів функції міського голови виконує секретар міської ради.

Тож, якщо перекласти юридичну теорію на харківські реалії, то за ідеальних умов, позачергові вибори міського голови можуть бути призначені вже на 28 березня 2021 року. Якщо ж на якомусь етапі рішення будуть «затягуватися», то наступна можлива дата проведення виборів – 31 жовтня 2021 року.

План «Б» давно готовий

Існують прецеденти, коли секретарі міськради керують містом аж до чергових місцевих виборів. Найяскравіший приклад такого випадку – це трирічне виконання обов’язків мера Ігорем Поліщуком в Луцьку після смерті Миколи Романюка. Тоді така ситуація склалася через те, що Поліщук просто не надіслав до Верховної Ради рішення про взяття до відома факту смерті мера. Відповідальності за подібне в законі «Про місцеве самоврядування» просто немає.

В цьому контексті актуальним питанням буде: наскільки потрібно чинним в.о. влади міста «затягувати» процес перевиборів?

Ігор Терехов, секретар міської ради, безумовно менш впізнаваний за Геннадія Кернеса. Проте, він є його правою рукою в міськраді і в першому ж коментарі пресі після повідомлення про смерть мера наголосив, що «буде продовжувати справу Геннадія Адольфовича». Терехов вже працював на впізнаваність під час передвиборчої кампанії. Тоді на білбордах від «Успішного Харкова» поряд з іменем Кернеса було його ім’я так само, як і на новорічних солодких подарунках для школярів. Під час першої сесії новообраної міської ради Терехов навіть намагався поводитися із тим же рівнем зухвалості, що й колишній мер.

Ще одне впізнаване обличчя і прізвище «Успішного Харкова» – це Кирило Кернес. Син Геннадія Адольфовича очолив фракцію в облраді в грудні цього року. Невідомо про масштаби його політичних амбіцій, проте не викликає сумнівів, що всередині блоку розглядатиметься можливість участі цього кандидата у виборах: прізвище для електорату політичної сили відіграє визначальну роль.

Читайте також: Харків через місяць після виборів: і без мера, і без нової міськради

Однак не варто забувати і про найближчих ідеологічно та електорально заклятих друзів політичного клану Кернеса – ОПЗЖ. Олександр Фельдман, який зайняв друге місце на жовтневих виборах, точно не втратить шанс позмагатися ще раз за посаду міського голови та електорат «Успішного Харкова».

Також, смерть Геннадія Кернеса закінчує його багаторічний конфлікт із чинним міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. Конфлікт полягав у перерозподілі влади в місті. Аваков не хотів втрачати вплив на регіон та його політики, в той час, як Кернес навпаки все збирав до своїх рук. Проте, спілкування, як формальне, так і неформальне, Арсена Борисовича із Ігорем Тереховим є більш приязним і конструктивним. Сама наявність сильних гравців старої команди позбавляє Київ необхідності шукати кандидатів, які їх влаштують, а лише зосередитись на розробці мережі комунікацій із ново-старою владою. Співпраця із Києвом (чи Зеленським, чи Аваковим) надасть Терехову більше шансів втримати владу у місті через певну лояльність центру та визнання легітимності облич «нової влади». Тож, від подібної взаємодії «регіон-центр» виграють усі.

За умов оперативного призначення позачергових виборів, адептам та супротивникам покійного треба буде знову активізуватися, попри втому від попередньої виборчої кампанії. Безумовно, відсотків кандидат «Успішного Харкова» має шанси набрати менше, але, як масово зазначають прихильники колишнього мера, «він з ними в серцях», тому кампанія буде радше грою у велику політику, аніж самою великою політикою.

Поховати людину, але не поховати символ

Найприкметнішим моментом в день оголошення про смерть Геннадія Кернеса стала моментальна активізація боротьби за його електорат. Наприклад, депутат від «Блоку Світличної» Дмитро Булах, якого раніше знали як непримиреного ворога політики Кернеса, одним з перших висловив свої співчуття: «Він був неординарною людиною». Проте Булах одразу зазначив, що ставлення до особистості покійного в нього не змінилося. Це ще раз підтверджує тезу, що просто ігнорувати персону колишнього мера в житті Харкова було і є неможливо: добре ви ставилися до його політики чи погано.

Читайте також: Місцеві вибори. Харків: між Кернесом і Кернесом

В численних коментарях під постами в соцмережах люди висловлюють свої співчуття і рівень емпатії та скорботи підштовхує на думку, що померла їхня рідна людина. Багато хто навіть пише, що «Харків втратив батька». Опонентам же політики Кернеса та наближених до нього це нагадує культ особистості рівня Сталіна. 17 грудня було оголошено триденний траур і вже ввечері чорні стрічки висіли поряд із спущеними прапорами. Проте вже 18 грудня Ігор Терехов скоротив траур до одного дня. Можливо, поштовхом для цього стало обурення містян в соцмережах. Адже коли сталася трагедія з катастрофою Ан-26 у вересні цього року, було оголошено про один день жалоби. 

Чи змінить щось смерть Геннадія Кернеса? В найближчий місяць суто через формальність і повагу до смерті ми не побачимо публічного активного протистояння його політичним «нащадкам». Проте, без сумніву, як всередині різних політичних сил, так і у їхній взаємодії між собою, будуть зміни – перерозподіл влади, електорату, бюджету, впливу. Наразі достеменно можна сказати лише, що смерть мера таки об’єднала харків’ян: одні сумують через втрату «батька міста», інші через те, що йому вдалося уникнути покарання.

Найближчим часом тіло колишнього очільника міста мають перевезти до Харкова. Церемонія поховання назначена на 23 грудня. З 9 до 13 години всі бажаючі зможуть попрощатися з померлим в театрі опери та балету. Поховають Геннадія Кернеса на Почесній алеї кладовища №2 поряд зі знаменитими харків’янами.