Зусібіч нас сьогодні переконують, що повертаються бурхливі 1990-ті. З їхнім постійним браком грошей, примарою безробіття і мрією про швидке збагачення. Тоді ж до нас прийшли і перші казино та гральні автомати. Прийшли і залишилися, розмножилися й укріпилися. І сьогодні, як повторення минулого, у грі знову вбачають засіб додаткового заробітку, альтернативу роботі. І програють останні гроші, і скоюють злочини, і марнують час…
Коли вперше сідаєш за автомат, тебе чесно попереджають, що одразу, миттєво, програтися практично неможливо, тому навіть на 10 грн, якщо від початку трохи пощастить, можна грати і півгодини, і весь вечір. Увесь спектр емоцій, від сподівань до розпачу чи щастя перемоги, можна пережити за 20 секунд. Це затягує, приваблює, ти не один, поруч інші гравці, у вас спільна мрія, і зовсім не хочеться думати, що ігроманія є психічною хворобою, що лікується дуже важко: кожен може випити, але алкоголіків – одиниці…
Як стверджують психіатри, ігроманія – це хвороба взаємодії людини зі світом, з оточенням. Коли хтось щось отримує від життя випадково, людина також сподівається на удачу і намагається знайти її у спеціальних закладах, яких достатньо навіть у спальних районах, де немає ані театрів, ані жодних інших розваг. Автомати, казино і новітні інтернет-тоталізатори стають найдоступнішим із пропонованих суспільству наркотиків, що призводять до тимчасового відриву від реальності та зміни свідомості. З десяти ігроманів, яких родичі приводять до лікаря, справді лікуватися хоче один. А 70% гравців – молодь віком від 18 до 30 років. Це ті, хто не має заощаджень і планів на майбутнє – вони живуть одним днем і вважають кризу лише тимчасовим програшем, причому не своїм.
До речі, у Російській імперії гральні будинки й азартні ігри взагалі були заборонені. Тому граф Толстой програвав свої гроші у Вісбадені, а Достоєвський – у Гамбурзі. Україна пішла своїм шляхом: сьогодні вона розвиває власний гральний бізнес, ще й приймає російських монополістів – сусіди з наступного року жорстко обмежують цей бізнес на власній території.
При цьому не виконується узгоджене рік тому президентом Віктором Ющенком та мером столиці Леонідом Черновецьким рішення винести гральні заклади за межі столиці, не розглядається подана на розгляд Верховної Ради пропозиція створити в Криму такий собі загальноукраїнський Лас-Вегас… Прибутки від цього бізнесу вищі за аргументи проти нього.