Життя дало тріщину

Фото: Євген Котенко

 

Сьогодні в столичному будинку N 10 по вулиці Макіївській відбуваються дивні речі. Тут мешканці та місцева влада й комунальники з’ясовують стосунки за допомогою оголошень на дверях під’їзду. В них вказано, що борг по будинку складає 59 600 гривень, а також наводяться номери квартир, господарі яких є особливо злісними боржниками.

 

Неплатники зі зловтіхою читали це оголошення – а за що вони повинні платити? Їх зрозуміти можна: будинок по Макіївській, 10 – той самий, що тріснув, як перезрілий кавун. Люди жили в відносно новому приміщенні (1994 року), й одного разу воно просто почало розвалюватися – це сталось у вересні минулого року. Таким був результат будівництва, яке ведеться поряд. Тріщина пройшла по другому під’їзду, в деяких квартирах вона досягла кількох сантиметрів. МНС заспокоїло громадян, мовляв, розлом не є критичним, адже «розкриття тріщини не перевищує одного міліметра в день». Люди тоді дуже зраділи, адже якщо тріщина збільшуватиметься по одному міліметру в день, то за рік вона буде більше тридцяти сантиметрів. «Скидатимемо в неї чиновників», – вирішили вони.

 

 

Проте тріщина рости перестала. Будинок прошили наскрізь спеціальними скобами, десь замазали цементом. Квартири NN 69 і 70, найбільш постраждалі, відремонтували. Але радості від цього мало. По-перше, влада все робила через звичні в таких випадках для неї частини тіла. Валентина Ігнатенко, мешканка сімдесятої квартири, показує, на що перетворилася її кухня: тепер стіна виглядає вельми симпатично. Проте ремонт тут почали робити тільки восьмого січня, більш ніж через три місяці після аварії.

 

“Сьогодні тут нормальна температура – 20 градусів, а взимку було тільки вісім. Добре, що плюс”, – каже господиня, показуючи свою кухню.

 

Зате в шістдесят дев’ятій квартирі тріщини з’явилися вже після ремонту. А більшість жителів аварійного будинку не хочуть, щоб їм ремонтували помешкання. Ігор Яровий, каже:

 

“Я сам інженер, але, щоб отримати цю квартиру, спеціально пішов на будівництво. До аварії таке, як у мене, житло в цьому будинку коштувало сто сорок тисяч доларів. Зараз мені брокер сказав, що більше ста за неї ніхто не дасть. Люди, дізнавшись, в якому будинку житло, відразу збивають ціну, навіть не приїжджають дивитися”.

 

Можливо, якби потенційні покупці побачили квартиру Ярового, то давали б ще менше. Тут такі діри, що в них можна встромити долоню. Яровий вимагає відповідної компенсації за це «добро». Але чиновники надають перевагу напівзаходам. Сьогодні будівлі надано четвертий ступінь аварійності, а якщо зроблять косметичний ремонт, то його можуть відмінити. І тому влада й далі спілкується з людьми за допомогою оголошень на дверях під’їзду.

 

«Шановні мешканці другої секції будинку номер десять по вулиці Макіївській, 10, адміністрація Оболонського району пропонує вам посприяти в переговорах з мешканцями квартир N 53, 62, 66 щодо надання та проведення робіт по підсиленню конструкції квартир», – висить оголошення на дверях.

 

Жителі аварійного будинку в боргу не залишилися. «…Мешканці квартир, в яких зробили «ремонт», не забувайте, що четвертий аварійний стан іншого під’їзду залишився назавжди. Висновки робіть самі. А для початку просимо вас посприяти в переговорах з Оболонською “владою” щодо відшкодування ринкової вартості помешкань, або надання нових квартир.» І далі – телефон голови Оболонської адміністрації, щоб було зручно дзвонити.

 

 

Якщо пам’ятаєте, епідемія руйнування столичних будинків почалася з вулиці Жилянської, де в результаті спорудження будинку номер 118 у сусідній будівлі виникли тріщини. Сьогодні в будинку N 120б також замазують тріщини розчином, але в цементі з’являються нові. З першого погляду видно, що вони стали набагато ширші.

 

Цілковито абсурдна картинка: в під’їзді будинку стоїть стіл з двома стільцями, на яких сидять міліціонери. Вони бережуть речі тих шістдесяти чоловік, що їх відселили звідси після аварії. Відключено каналізацію, газ і електрику, функціонує тільки біотуалет для міліціонерів, і той – на вулиці.

 

Шістдесят жителів аварійного дому вже кілька місяців живуть у готелі «Спорт», і це дуже дратує його керівництво. «Нам не потрібні ці гості. В нас тризірковий готель, а ми обслуговуємо відповідно до чотирьох зірок. Нам дають якусь компенсацію, але це не покриває всіх витрат», – каже однин із керівників закладу. Від себе додамо, що найдешевший номер у готелі коштує 540 гривень.

 

Олександр, Л, колишній житель Жилянської, а нині мешканець «Спорту», говорить: «Адміністрація й працівники готелю дивляться на нас, як на окупантів. Але в чому, скажіть, ми винні? Ми спокійно жили в своєму будинку, а він тріснув. Думаєте, нам легко? Наші речі на Жилянській, ми живемо біля Республіканського стадіону».

 

Потерпілим пропонували альтернативні квартири, але вони від них відмовилися: це була Борщагівка. Натомість, ЗАТ “Концерн

ЕССЕ”, через діяльність якого почав руйнуватися сусідній будинок, заявило, що готове переселити потерпілих. Але за платню у вигляді ділянки, на якій ведуться ці роботи і яку концерн захопив самочинно. Тим часом стало відомо, що це підприємство заборгувало місту майже 3 млн. грн.. Платити не поспішає: влада в столиці може змінитися. Жителі аварійних будинків теж чекають нових виборів, бо поки вони не відбудуться, всім, від кого залежить доля потерпілих, явно не до них. [400]