Минулого місяця українські захисники відтиснили російські війська з Харківщини та звільнили Балаклію. Росіяни залишили на місці багато особистих записів та документів, деякі з них описують внутрішню роботу російського війська. Журналісти Reuters отримали доступ до цих документів та детально проаналізували всі записи звідти.
У одному з особистих блокнотів неназваний штабний офіцер на 91 рукописній сторінці писав одначасно про особисті речі, такі як бажання повернутись до сім’ї, та координати російських спецпідрозділів, записи дзвінків командирів, подробиці боїв, загиблих і знищеної техніки. Також журналісти знайшли звіти про падіння морального духу та дисципліни серед російських солдат та сепаратистів з так званих «Л/ДНР».
Документи знайшли в одному з бункерів у Балаклії, де очевидно збиралось «керівництво» ворога в окупації і який став командним центром окупантів. Це був старий автокомбінат на околиці міста. Загалом росіяни залишили понад дві тисячі сторінок документів. Журналісти Reuters переглянули більше тисячі з них. Вони розкривають нові деталі відступу Росії з північного сходу України у вересні і наскільки внутрішня кухня росіян неорганізована й хаотична.
Читайте також: Том Купер: «Битва в районі Бахмута має всі шанси стати найбільшою за масштабом у цій війні»
У бункерних записах полковника Івана Попова називають командувачем російської армії, що діяла з Балаклії. Попов і багато згаданих старших офіцерів належать до 11-го армійського корпусу, частини Балтійського флоту російського флоту. Reuters зазначає, що згідно з офіційним профайлом Попова, він брав участь у Чеченській війні та у вторгненні в Грузію 2008 року.
До складу Балаклійських сил входив також комендант, відповідальний за контроль над місцевим цивільним населенням. У паперах його називають псевдонімом «Граніт». Він керував принаймні одним центром допитів, де знущались над цивільними і допитували їх електрошоком. База також слугувала центром утримання полонених українських ветеранів. Один з них розповів Reuters, що після того, як його затримали, на нього вдягли капюшон, побили і кинули в підвал, де він разом з іншими заручниками утримувався шість днів. Журналісти видання не уточнюють, яких саме воєн це були ветерани.
Reuters також взяли інтерв’ю у п’ятьох солдатів, які служили в балаклійських силах, та ідентифікували щонайменше 11 офіцерів, які були присутні на бункерних зустрічах у автокомбінаті.
Списки особового складу показали, що разом з бійцями 11-го армійського корпусу Росії воювали призовники із так званої «ЛНР». Зазначається, що окупанти користувались старими радянськими картами України. В окупації «охороняти» населення доручили бойовикам із «ЛНР».
Документи свідчать про те, що їм платили значно менше, ніж російським солдатан на напрямку. Електронна таблиця, яку також знайшли в бункері Балаклії, показала, що в середньому російський сержант отримував 202 084 рублі ($3200 або близько 122 000 грн) на місяць зарплати плюс премії, тоді як сержант серед сепаратистів отримував лише 91 200 рублів ($1400 або 54 000 грн ). Керівник однієї з луганських «рот» в одному документі зафіксував, що вісім його підлеглих були раніше судимі, у тому числі за зґвалтування та сексуальне насильство.
У записнику згадується перебіг звільнення села Гракове, Чугуївського району. Там діяли військовослужбовці 9-го російського мотострілецького полку. Один із солдатівна передовій у Граковому зв’язав по рації своїм командирам у Балаклії і повідомив, що його позиції захоплені, тому треба нанести артилерійських ударів, щоб знищити його пост. Тоді ж у записнику анонімний штабний офіцер написав: «Закінчуються боєприпаси».
Командувач Західного військового округу вимагав інформування про ситуацію та «наказав не здавати Гракове», — йдеться в подальших записах у блокноті. Згідно з офіційними даними, командиром на той час був генерал-полковник Алєксандр Журавльов, якого Путін пізніше звільнив.
Читайте також: Дзвінки без відповіді. Як Анастасія пережила окупацію в Ізюмі, а тепер шукає свого хлопця – полоненого «азовця»
Документи в бункері свідчать про те, що російські командири розуміли свої сили і наскільки їх не вистачає для продовження боїв.
«19 липня, за кілька годин до бою під Граковим, неназваний офіцер нашкрябав на щоденній доповідній записці прохання надати безпілотники, аби стежити за ворогом: “Квадрокоптери!!! Терміново!” Безпілотники-квадрокоптери, як правило, не є військовими, їх можна купити в магазині та в Інтернеті…Балаклійські сили нарешті отримали три квадрокоптери Mavic-3 20 липня, йдеться у щоденному звіті. Однак вони не були готові до польоту, оскільки їх програмне забезпечення ще не було встановлено», — йдеться у розслідуванні.
Щоденний звіт від 21 липня сповіщав полковника Івана Попова, що ФСБ дізналися, що українські сили перекидають у цей район три американські HIMARS. Україна точно вказала розташування одного російського командного пункту та чотирьох складів, які використовували Балаклійські сили. Через три дні, 24 липня, автор рукописного зошита зафіксував, що в результаті удару HIMARS загинули 12 російських солдатів 336-ї бригади морської піхоти Балтійського флоту.
Пізніше автор писав про солдата, який навмисно вистрілив собі в руку, щоб уникнути подальших дій.