Змальований Чаком Палагнюком світ розділено на нічний і денний. На світлі гарно почувається законослухняна сірість. Темряву віддано тим, у кого потяг до протесту й індивідуалізму не згас. Відсутні книжки і відео, а завдяки мозковим транскриптам усі мандрують чужими пригодами й відчуттями. Народившись у великій родині, Рент Кейсі мало не з пелюшок почав опиратися обставинам. Про його «подвиги» та славу розповідають понад сотня родичів, друзів, сусідів, знайомих. Їхні голоси зливаються в строкатий хор – кожен веде власну партію, свято переконаний, що лише йому відома правда про цього новітнього Ісуса-месника, Ромео щурячих нір і поширювача особливої форми сказу, який свідомо перетворив власне тіло на зброю масового винищення. Коли Чака Палагнюка запитують, чому сюжети його романів так подібні один до одного й усі зводяться врешті до схеми «Бійцівського клубу», американський письменник пояснює, що не брався вражати щораз іншою історією – йому важливо окреслити хвилюючу тему. В романі «Рент: усна біографія Бастера Кейсі» автор знову пристрасно таврує суспільство споживання. Рент – партизан, анархіст і ліквідатор в одній особі. А вигадливості, з якою він спочатку відправляє у кращий світ своїх стареньких кревних, а потім і незнайомих осіб, міг би позаздрити навіть його колега з «Клубу» Тайлер Дьорден. Попри подібну для обох текстів естетику відрази, «Рент…» містить одну принципову відмінність: Палагнюк прямо називає винуватців соціальних неподобств. Це звані «історики», які опанували подорожі в минуле. Від цього моменту роман жорстокості перетворюється на книгу про маніпуляції з часом.