Висунення кандидатури віцепрезидентки США Камали Гарріс на найвищу державну посаду країни вкотре привернуло увагу до такого важливого питання, як рівноправна участь і лідерство жінок у політичному та громадському житті. Воно має важливе значення для досягнення Цілей сталого розвитку до 2030 року.
Однак дані дослідження структури ООН Жінки свідчать, що жінки недостатньо представлені на всіх рівнях ухвалення рішень у всьому світі, а отже, що до досягнення гендерного паритету в політичному житті ще далеко.
Якщо йдеться про жінок на посадах виконавчої влади, то на 1 червня 2024 року було 27 країн, де 28 жінок є главами держав та/або урядів. Це трохи більше, як порівняти з лише 18 країнами десять років тому. «За нинішніх темпів гендерної рівності на найвищих посадах влади не буде досягнуто ще 130 років», — ідеться в дослідженні.
Дані, зібрані структурою ООН Жінки, свідчать, що на 1 січня 2024 року жінки становили лише 23,3 % членів кабінетів міністрів, які очолюють міністерства зі сфери політики. Тільки в 15 країнах ця позначка вища за 50 %. Ідеться передусім про Фінляндію, де 12 міністерств з 19 очолюють жінки, Нікарагуа (10 міністерств з 16), Ліхтенштейн (3 міністерства з 5), Белігію (8 міністерств з 14) та Андорру (6 з 11).
Найнижчими ці показники є в країнах, як-от Індія, Пакистан, Туреччина, Іран, Росія, Узбекистан, Білорусь і Китай, жодної жінки-міністерки немає в Азербайджані, Угорщині, Ємені, Вануату й Саудівській Аравії.
Крім того, жінки продовжують очолювати портфелі, пов’язані з питаннями жінок і гендерною рівністю, сім’єю та дітьми, соціальними справами, а також справами корінного населення й меншин. У сферах політики, як-от економіка, оборона, юстиція та внутрішні справи, як і раніше, домінують чоловіки.
Жінки в національних парламентах
Згідно з дослідженням IPU Parline, яке щомісяця публікує рейтинг відсотка жінок у національних парламентах, лише 26,9 % парламентарів в однопалатному парламенті або нижніх палатах складають жінки, як порівняти з 11 % 1995 року. Тільки шість країн мають 50 % або більше відсотків жінок в однопалатному парламенті або нижніх палатах: Руанда (61 %), Куба (56 %), Нікарагуа (54 %), Андорра (50 %), Мексика (50 %), Нова Зеландія (50 %) і Об’єднані Арабські Емірати (50 %).
Ще 22 країни досягли або перевищили 40 %, серед них 13 країн Європи, 5 країн Африки, 4 країни Латинської Америки та Карибського басейну та 1 країна Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Водночас у всьому світі є 21 держава, де жінки становлять менше ніж 10 % парламентарів в однопалатному парламенті або нижніх палатах. Жодної жінки там на червень 2024 року немає в Омані, Тувалу та Ємені.
Жінки займають 36 % парламентських місць у Латинській Америці та Карибському басейні і становлять 33 % парламентарів у Європі та Північній Америці. У країнах Африки на південь від Сахари жінок-законодавців 27 %, за ними йдуть Східна й Південно-Східна Азія — 23 %, Океанія — 20 %, Центральна й Південна Азія, а також Північна Африка й Західна Азія, де в обох регіонах жінки становлять 18 % депутатів парламенту.
«За нинішніх темпів прогресу гендерний паритет у національних законодавчих органах не буде досягнутий раніше за 2063 рік», — ідеться в дослідженні.
Жінки в органах місцевого самоврядування
Дані зі 141 країни показують, що жінки становлять понад три мільйони (35,5 %) обраних членів місцевих дорадчих органів. Лише три країни — Антигуа і Барбуда, Ісландія та Болівія — досягли 50 %, і ще у 22 країнах жінки становлять понад 40 % у місцевому самоврядуванні. Україна ж у цьому переліку посіла 63 місце з менше ніж 30 % представниць.
Станом на минулий рік також спостерігалися регіональні відмінності щодо представництва жінок у місцевих дорадчих органах: Центральна й Південна Азія — 41 %, Європа й Північна Америка — 37 %, Океанія — 32 %, Східна й Південно-Східна Азія — 31 %, Латинська Америка й Карибський басейн — 27 %, Африка на південь від Сахари — 25 %, Західна Азія та Північна Африка — 20 %.
Жінки в політиці: які перспективи
Збалансована політична участь і розподіл влади між жінками й чоловіками в процесі ухвалення рішень є міжнародно узгодженою метою, визначеною в Пекінській декларації та Платформі дій, ідеться в дослідженні структури ООН Жінки. Хоча більшість країн світу не досягли гендерного паритету, гендерні квоти суттєво сприяли прогресу протягом багатьох років. У країнах, де законодавчо закріплені квоти для кандидатів, представництво жінок у парламентах та органах місцевого самоврядування на п’ять і сім відсотків відповідно вище, ніж у країнах, де такого законодавства немає.
«Є багато доказів того, що лідерство жінок у процесах ухвалення політичних рішень покращує ці процеси. Наприклад, дослідження панчаятів (місцевих рад) в Індії виявило, що кількість проєктів з питного водопостачання у районах, де ради очолюють жінки, на 62 % вища, ніж у тих, де ради очолюють чоловіки. У Норвегії було виявлено прямий причинно-наслідковий зв’язок між присутністю жінок у муніципальних радах та охопленням дітей послугами з догляду за ними», — ідеться в дослідженні.