"Спочатку йшлося про суто регіональну логіку. Було потрібно очистити Кандагарський район від збройних угрупувань переважно місцевих, щоб відкрити шлях на Туркменістан. Отже, це була справді локальна операція, бо раніше Пакистан підтримував іншу партію, Хезбі-ісламі. Коли ж пакистанці побачили, що справа набуває успіху, вони взялися дедалі більше підтримувати талібів, зокрема стали найважливішим чинником захоплення Кабулу талібами в 1996 році. Відтоді встановилися справді дуже тісні зв’язки. Потім у 2001-му, після того, як 11 вересня стало для Пакистану стратегічною катастрофою, ця держава обрала неоднозначну стратегію: з одного боку – матеріально-технічна підтримка та обмін розвідданими з американцями, а з іншого – фінансування та підтримка талібів", – зазначив Жіль Доронсоро.
Фахівець переконаний, що пакистанцям удалося зробити дуже вдалий стратегічний крок. "І сьогодні таліби опинилися при владі. Для пакистанської політики це надзвичайне досягнення. Водночас таліби далекі від бажання в усьому слухатися сусідів. Глобально, поза всім, Афганістан сьогодні потрапляє до сфери впливу двох держав: Китаю та Пакистану, бо відносини з цими двома країнами стають дедалі тіснішими", – наголосив він.
За словами Доронсоро, тут також багато чого залежить від західної політики: "Якщо маргіналізація та стигматизація талібів повернеться, це зробить Пакистан ще впливовішим. Натомість, думаю, чимало талібських лідерів хотіли б мати трохи більше дистанції в їхньому неминучому альянсі з Ісламабадом".