У той час, коли лідерка БЮТу заметушилася й заявила про намір зібрати міжпартійний з’їзд свого Блоку, аби розпочати процедуру позбавлення «зрадника» мандата, в «таборі ворога» спокійно перебирали папірці – документи з місцевих установчих конференцій партії Єдиний центр. Маневр, щоб паралізувати й так не надто дієздатну коаліцію, було виконано блискуче: з парламентської більшості пішли один депутат-бютівець та один нашоукраїнець. Заготовлені в обох політсилах аргументи на кшталт «бачте, це вони розвалюють коаліцію» довелося сховати на інші часи.
Наприкінці минулого тижня двоє парламентарів – Ігор Рибаков (БЮТ) та Юрій Бут (НУ-НС, група Народна самооборона) |див. дійові особи| – заявили про вихід із коаліції. Відтак, парламентський союз демократичних сил нараховує 225 депутатів. Це вже не більшість, погоджуються всі. Та чи коаліція? «Конституційна норма говорить, що коаліція утворюється фракціями з більшості депутатів парламенту. Але як рахувати – фракціями чи депутатами – в Конституції не вказано», – пояснює Тижню Олексій Гарань, політолог, науковий директор Школи політичної аналітики НаУКМА. БЮТ, якому вигідніше рахувати фракціями, має намір з’ясовувати це питання в Конституційному Суді. А от Партія регіонів, наприклад, лічить депутатами: кажуть, що час спікерові оголошувати про припинення існування коаліції.
В «антикоаліціянтів» є ще один аргумент – регламент Верховної Ради, який передбачає припинення діяльності коаліції в разі зменшення кількості її членів до 225. Проте регламент ВР тимчасовий, бо основний визнаний Конституційним Судом нелегітимним. Здається, це вже десь було. Минулої весни переходи депутатів з опозиційних фракцій до коаліції спричинили дострокові вибори. Тоді лунали ті самі слова: зрадники, Конституційний Суд, імперативний мандат. Очевидно, що «системна помилка» виникатиме щоразу, коли когось не влаштовуватиме власна фракція. Депутати ще добре пам’ятають мажоритарне минуле й усіляко демонструють, що до пропорційної виборчої системи ще не готові. Народний депутат від НУ-НС Юрій Кармазін каже Тижню, що необхідно запроваджувати імперативний мандат – цесприятиме дисципліні в парламенті. У повернення до мажоритарної системи також є прихильники. Проте будь- які зміни вимагають поправок до Конституції, тобто підтримки щонайменше 300 депутатів. Сьогодні ж парламент поділився 225 на 225, а існування коаліції взагалі під великим запитанням.
План для Президента
«Є одна особа, яка згідно із законо- давством України має право оголосити про припинення діяльності коаліції – це голова ВР. Голова ВР цього не зробив», – наводить свої аргументи Арсеній Яценюк. Він прогнозує, що до осені Рада проіснує у невизначеному стані, а потім розпочнеться робота. Прогнози інших політгравців більш песимістичні, але й більш конкретні: або переформатування коаліції, або дострокові вибори вже цьогоріч. Лідер Партії регіонів Віктор Янукович уже оголосив про готовність знову стати прем’єр-міністром.
Жоден із ключових політиків, характеризуючи ситуацію, не згадує прізвище Балога. «За їх словами дізнаєтесь, про що вони хотіли змовчати», – казав польський гуморист Станіслав Єжи Лєц. Дуже показове мовчання Юлії Тимошенко: її заяви останніх днів стосувалися виключно роботи уряду, про ситуацію в коаліції прем’єрка не обмовилася ані словом. Секретаріату вдалося поставити Тимошенко у справді незручне становище.
«Взагалі-то розвал коаліції по- чався не минулого тижня, він триває з моменту створення партії Єдиний центр», – каже пан Гарань. На його думку, доля коаліції повністю залежить від президента. Але зараз Вікторові Ющенку продають новий план – створення партії, яка спиратиметься на головні промислові групи. Вона має стати гнучкою та дієвою структурою проти Тимошенко. Цей план, вочевидь, подобається президен- тові. Але, по-перше, попередня політична практика засвідчила, що жодна політична партія, керована адміністративними методами, в Україні недієздатна. По-друге, навіть якщо еліти Сходу перейдуть на бік Ющенка, це зовсім не означає прихильності виборців.
«Цей крок, на мою думку, дуже ризикований для Ющенка. Йому треба думати, з чим він увійде в історію. Він ще має шанс запам’ятатися як президент, за якого країна почала грати за демократичними правилами», – вважає Олексій Гарань.
Тим часом Єдиний центр, роботою якого неформально керує Віктор Балога, проводить установчі конференції по всій Україні, а через місяць обіцяє перший з’їзд. Керманичі проекту заявили, що лідером партії бачать чи то Балогу, чи то Яценюка, чи то Богатирьову. ЄЦ також готовий прийняти під свою парасольку всіх перебіжчиків із коаліції.
[634]
ДІЙОВІ ОСОБИ
ЩО ВОНИ РОБИЛИ В ПАРЛАМЕНТІ?
Юрій Бут, фракція НУ-НС Кілька років тому 41-річний Бут був громадянином Росії та працював у Академії держслужби при президентові Путіні. Але Юрій Луценко, за квотою якого пан Бут потрапив до списку блоку, завзято відстоював його кандидатуру. Нагадаємо: перед тим, як у Народній Самообороні з’явився перебіжчик, проти Луценка були порушені кримінальні справи. За півроку роботи у ВР Юрій Бут подав лише один законопроект. Але буквально напередодні демаршу він як голова підкомітету з питань формування суддівського корпусу Комітету ВР з питань правосуддя презентував на затвердження Раді кількасот кандидатур суддів з усієї України. Майже всі вони були затверджені. «Нашоукраїнець» Юрій Кармазін неохоче характеризує колегу по комітету: «Депутат як депутат. Працював. Щодо суддів… Я не думаю, що він одноосібно міг визначати їхні кандидатури». Принаймні, як голова профільного підкомітету Юрій Бут знає, до якого судді звернутися, у якому регіоні держави він би не опинився.
Ігор Рибаков, фракція БЮТ 31-річний нардеп пригледів собі місце голови Митної служби, проте колеги по фракції не підтримали його прагнень. Відтоді замість засідань рідної фракції він почав відвідувати Секретаріат Президента, кажуть, у нього там навіть є окремий кабінет. Хоча колеги-депутати чули від нього тільки слово «за» (він подавав голос лише під час голосування за прем’єра), декому вдалося і попрацювати з ним. Усі шість законопроектів, які подав пан Рибаков, підготовані разом із колегою Андрієм Шкілем. «Співпрацювали ми щодо покращення роботи української митниці», – карбує слова пан Шкіль. Дивно, але жоден із цих депутатів не належить до митного комітету ВР. Ще вони удвох готували законопроект про міжфракційні утворення – ним передбачалося, що ці утворення матимуть майже ті самі повноваження, що й фракції. Не зважаючи на «новаторство», проект повернули авторам і взагалі прибрали із сайта ВР. Також Рибаков прославився тим, що разом із регіоналом Малишевим відкрив у стінах парламенту капличку УПЦ Московського патріархату |дивіться Тиждень №13|.