Слабку оборону України не порівняти з серйознішою проблемою нестачі ракет у Європі.
Прокидаючись зранку, європейці читають новини про щоденні обстріли російських безпілотників і балістичних ракет на Україну. Якби вони знали, які вразливі їхні власні країни до таких атак, спалося б їм менш спокійно. Як зазначив на нещодавньому брифінгу академік з Осло Фабіан Гоффманн, позиція Європи стає дедалі нестабільнішою. Росія виробляє все більше балістичних ракет за помірною вартістю. Країни-члени НАТО досі виробляють замало зброї, здатної їх збивати, і обходиться їм це виробництво занадто дорого.
Наведені Гоффманом цифри кидають похмуре світло на вимогу генерального секретаря НАТО Марка Рютте про п’ятикратне збільшення протиповітряної і протиракетної оборони. Росія використовує два типи ракет: ракети малого радіусу дії (500 км) наземного базування 9М723 і ракети середньої дальності повітряного базування Х-47М2 «Кинджал». За даними української розвідки, Росія наразі виробляє загалом від 840 до 1020 таких ракет на рік, що значно перевищує попередні оцінки.
Захист Європи від цієї зброї залежить від двох систем: американської MIM-104 Patriot і французько-італійської SAMP/T. Обидві потребують перехоплювачів — ракет, які збивають ворожі цілі. Вартість однієї такої ракети становить $2–4 млн, що вдесятеро дорожче за виробництво ракети, проти якої її мають запускати. Ба гірше, Європа не виробляє їх в достатній кількості і не вироблятиме в найближчому майбутньому.
І ось чому. Сукупне виробництво перехоплювачів Patriot в США, Японії і Німеччині, ймовірно, досягне 1130 одиниць до 2027 року, у той час як зараз становить близько 850 одиниць. До 2029 року можна вийти на рівень 1470 одиниць. Непогано за колишніми стандартами і, якщо вірити офіційним даним, приблизно стільки ж балістичних ракет виробляє Росія на рік. Але ці перехоплювачі потрібні скрізь; європейським союзникам пощастить, якщо вони отримають половину виробленого обсягу. І не кожен перехоплювач одразу збиває ракету: досвід України свідчить, що може знадобитися два або навіть три.
Ще один варіант — перехоплювачі Aster 30, що використовуються в системі SAMP/T. За оцінками Гоффмана, річний обсяг виробництва для протидії балістичним ракетам сягне 230–270 одиниць наступного року. Але в Україні ця система не показала високоуспішних результатів, порівняно з Patriot, а це означає, що для збиття ворожої ракети знадобиться ще більше перехоплювачів. До того ж, Росія виробляє величезну кількість безпілотників дальнього радіусу дії. Як і в Україні, вони можуть перевантажити обмежену системи оборони Європи, і більш руйнівні балістичні ракети матимуть більше шансів вразити свої цілі. Нові технології, зокрема, але не лише таких компаній, як естонська Frankenburg, відкривають шлях до створення недорогих систем масового виробництва для протидії повільнішій зброї, яка летить на низькій висоті. У довгочасній перспективі лазерна зброя зможе так само успішно долати швидкі балістичні ракети, які летять високо. Але не зараз і не скоро.
Нарощування європейського виробництва з лютого 2022 року вистачило б для протидії довоєнному обсягу виробництва російських балістичних ракет. Але його зовсім не достатньо, щоб упоратися з потужністю путінської військової машини зараз. Страшно, що більшість (дві третини або більше) російських ракет, випущених по європейських країнах НАТО, вразять свої цілі.
Тому європейським політикам доведеться розставити пріоритети, зосередивши обмежені протиракетні щити на життєво важливих військових і розвідувальних базах і об’єктах критичної інфраструктури (переважно на портах і електростанціях), а не на населених пунктах. Така політика буде, м’яко кажучи, бентежною.
Якщо НАТО не знайде способу чарівним чином зупинити російське ракетне виробництво, альянсу доведеться переосмислювати систему стримування. Як стверджує Гоффман, європейські країни НАТО не можуть надійно стримувати Росію, сигналізуючи, що успішно захистять себе від нападу. Натомість слід стримувати каральними заходами, тобто «сигналізуючи, що будь-який напад обійдеться неприйнятно дорогою ціною». Для цього знадобиться розбудова грізного і надійного потенціалу для відсічі (де для цього заводи?), а також створення системи прийняття рішень, здатної його використати (де люди?).