Безпечна доза алкоголю — нуль. Такого висновку дійшли вчені з Вашингтонського університету в Сіетлі, які за підтримки Фонду Білла і Мелінди Ґейтс провели масштабне дослідження споживання спиртного у 195 країнах за період із 1990 по 2016 рік, що охопило близько 28 млн людей. Їхні дані, опубліковані в медичному журналі Lancet, тривожні для України: позаторік українки були на першому місці серед жінок, які п’ють, у середньому дозволяючи собі щодня 4,2 одиниці (йдеться про еквівалент 10 г чистого спирту: 100 мл вина міцністю 13%, 375 мл пива міцністю 3,5% або 30 мл горілки міцністю 40%), а наші чоловіки — на п’ятому із 7 одиницями (після мешканців Румунії, Португалії, Люксембургу та Литви).
Україна також у десятці країн із найбільшою кількістю летальних випадків унаслідок сп’яніння, у чому її випереджають країни з більшою популяцією: Китай, Індія та Росія. Останню вчені наводять як яскравий приклад того, що може трапитися за відсутності належної політики запобігання пияцтву, яке спричинило ¾ смертей росіян працездатного віку. У 2016-му в Україні вживання алкоголю занапастило 25 тис. жінок і 53 тис. чоловіків (відповідно 8,5% та 18% усіх смертей).
Деякі лікарі запевняють, що від спиртного, якщо ним не зловживати, може бути й користь, але автори дослідження зауважують, що загальна шкода для здоров’я, і передовсім це сприяння розвитку раку, зводить її нанівець.
Читайте також: Буколіки й алкоголіки
Так само в Міністерстві охорони здоров’я України не беруться давати рекомендації щодо норми, яка не нашкодить організму. Виконувач обов’язків міністра Уляна Супрун порівняла її з філософським каменем, який шукали-шукали, але так і не знайшли. Ініційована МОЗ національна кампанія із запобігання неінфекційним захворюванням ставить за мету мінімум на 10% зменшити зловживання алкоголем. А для цього передбачає заборону поширення інформації, що стимулює його продаж. На початку вересня Кабмін ухвалив рішення підвищити ставки акцизного збору. Тепер пляшка обходитиметься українцеві значно дорожче. Але є сумніви, що жаба душитиме зеленого змія, адже багато хто не гребує шмурдяком і самогоном від сусіда або знайомого.
У деяких європейських країнах, де вже довгий час діють національні програми з популяризації здорового способу життя, нині спостерігається падіння загального рівня споживання випивки, яка до всього ще й має високу якість.
Пивна індустрія в Чехії — важлива складова культури й частина національної спадщини. Чехи кажуть: де пиво готується, там добре влаштуються (kde se pivo vaří, tam se dobře daří).
І хоча кухоль пінистого обходиться їм дешевше за воду, свій улюблений трунок сьогодні вони купують рідше, ніж чверть століття тому. У Чеській асоціації пива та солоду говорять про найбільше в історії падіння: 1992 року середньостатистичний громадянин пропустив крізь себе 162 л, а 2017-го — 138 л.
Спочатку далося взнаки запровадження електронних касових апаратів. Через нього численні заклади закрилися, а ті, що лишилися, підвищили ціни. Інший тренд, який виник не так давно, але увиразнюється, — зміна вподобань населення. Покоління Z віддає перевагу слабоалкогольним та безалкогольним альтернативам. Припускають також, що через заборону курити чехи охочіше смакують хмільним удома, ніж у ресторанах та пабах.
Читайте також: У Міноборони пояснили, як боротимуться із алкоголізмом у зоні АТО
В Італії пиво п’ють, як і раніше, але за останнє десятиліття італійське Статистичне бюро зафіксувало зменшення загального щоденного вживання алкоголю з 29,5% у 2006-му до 22,2% у 2016-му. Згаданий показник іде на спад й у Франції та Іспанії, додає епідеміолог і головний автор дослідження Сільвано Ґаллус з Інституту фармакологічних досліджень у Мілані, але в Італії така тенденція яскравіше виражена. Значною мірою це зумовлено тим, що італійці частіше відмовляються від вина. За словами Ґаллуса, пояснень може бути кілька. По-перше, вони, як і чехи, обирають натомість щось менш міцне. По-друге, обід і вечеря в Італії, які традиційно збирали за столом усю сім’ю та супроводжувалися келишком сонячного напою, поступаються спробі нашвидку «заморити черв’ячка» без усіляких церемоній.
Водночас соціологи звертають увагу й на те, що не закусуючи італійці п’ють тепер частіше. А серед 18–24-річних п’яні гульбища стають поширеним способом соціалізації, що наразі не так гостро виявляється в південних регіонах, де родинні традиції мають сильніший вплив на звички людей.
Мабуть, італійцям міг би стати в пригоді досвід найпівнічнішої столиці. Залежність, попереджають у компанії deCODE genetics, яка базується в Рейк’явіку, — це завжди комбінація генетично зумовлених особливостей організму та середовища. Людина може успадкувати схильність до пияцтва, але її активація — наслідок неспроможності впоратися з бажанням спробувати.
У середині 1990-х алкоголізм серед старшокласників в Ісландії був серйознішою проблемою, ніж в Україні. Вечірній Рейк’явік був не найкращим місцем для прогулянок. Тоді майже кожен п’ятий підліток, прагнучи заглушити нудьгу й забути про одноманітність рідного острова, бодай раз на місяць напивався до втрати самоконтролю, а кожен десятий унаслідок цього потрапляв до травмпункту. Кампанії на зразок «Ні алкоголю» не діяли.
У 1998-му країна запустила превентивну програму «Молодь в Ісландії». Замість ліків та монотонних лекцій дітям запропонували самоствердження. Їх беруть під контроль, коли їм виповнюється 10 років, ще до того, як вони почнуть експериментувати з алкоголем, і пропонують найрізноманітніші варіанти організації дозвілля. Ідеолог проекту американський психолог Гарві Мілкман переконаний, що залежність розвивається через зміни в хімічному складі мозку й що їх можуть викликати творчість, спорт і пригоди. Мозок почне виробляти власні речовини, що забезпечують «природний кайф».
У Рейк’явіку, де мешкає більш як третина населення країни, діти отримують щорічну допомогу для сплати за гуртки. Згідно із законом у кожній школі створені організації, щоб підтримувати зв’язок між батьками та адміністрацією навчального закладу, які разом працюють над тим, аби дітям було легше розкривати свій потенціал.
Читайте також: 94% смертей від алкоголю можна запобігти
Така, здавалося б, незахмарна практика дала безпрецедентні результати: за два десятиліття частка 15–16-річних, які бодай раз напивалися впродовж останнього місяця, зменшилася із 42% до 5%.
Керівник програми Йоун Сіґфуссон стверджує, що аналогічний проект можна було б втілити і в Києві, попередньо опитавши українських підлітків про їхні потреби, які можуть відрізнятися від потреб їхніх ісландських ровесників. Ті нині потерпають від низки інших залежностей, про які не йшлося 20 років тому, зазначає Йоун, тож система потребує перезавантаження. Зелений змій має низку конкурентів, серед яких, зокрема, онлайн-залежності. І боротися з ними буде значно складніше, адже й дорослі масово потерпають від них, інколи навіть не усвідомлюючи цього.