Відколи стало відомо, що США та їхні союзники по НАТО повністю виведуть свої війська, «Талібан» почав масовано наступати з очевидною метою — повернути владу над усією країною. Таліби вже зараз контролюють від 50% до 70% території поза міськими центрами. Чисельність їхніх військ різко зростає, а афганської армії — скорочується.
Згідно зі звітом, 2020-й був «найжорстокішим роком за весь час спостережень Організації Об’єднаних Націй за ситуацією в Афганістані». А кількість безпекових інцидентів за перші три місяці 2021 року, порівняно з аналогічним періодом торік, знову зросла на понад 60%. Водночас теракти й убивства «Талібан» цілеспрямовано здійснює проти громадських активісток і активістів та критично налаштованих журналістів. І всупереч своїй обіцянці, зафіксованій у мирному договорі, укладеному понад рік тому зі США, «Талібан» не робить жодних спроб розірвати свої зв’язки з «Аль-Каїдою» та іншими джихадистськими терористичними угрупованнями. Не виконують таліби й другої умови, яку Вашингтон поставив для виведення американських військ, — ідеться про участь у мирних переговорах з афганським урядом.
Читайте також: Як працює "залізний купол"
Така ситуація жахає, але вона аж ніяк не несподівана. Будь-який серйозний спостерігач одразу розумів, що угода, укладена ще за президентства Трампа, була для «Талібану» лише тактичним кроком задля пришвидшення виведення військ США. Трампові це було потрібно для забезпечення собі алібі в намірі якомога швидше залишити Афганістан.
Проте його наступник Джо Байден не переглянув це фактичне оголошення капітуляції перед радикальною ісламістською терористичною організацією. Щоправда, він відклав остаточне виведення американських військ на кілька місяців, однак не розробив узгодженої та надійної концепції безпеки на майбутнє. До того ж є своєрідний моторошний символізм у тому, що Байден обрав остаточною датою виведення військ 11 вересня — до 20-х роковин терористичних атак на Нью-Йорк і Вашингтон він залишає Афганістан натхненникам цього масованого смертоносного нападу на Сполучені Штати.
Хаотичним виходом з Гіндукушу господар Білого дому посилає фатальний сигнал. Адже так він перекреслює те, що обіцяв, коли вступав на посаду: після руйнівної політики Трампа «Америка понад усе» повернути глобальну боротьбу за права людини й демократію в центр зовнішньої політики США. Натомість тепер він фактично віддає афганське суспільство на поталу сваволі тоталітарних екстремістів. І в перші пів року свого президентства Байден прийняв ще кілька рішень, що радше свідчать про легковірну готовність добровільно здати засоби тиску, аніж активно й рішуче відновлювати глобальне політичне та моральне лідерство США.
Так на початку свого правління президент США без попередніх умов викреслив зі списку терористичних організацій хуситських бойовиків, яких Іран підтримував у Ємені. Водночас він зупинив постачання зброї Саудівській Аравії, бо та бореться з хуситами, не беручи до уваги мирне населення, і розбомбила значну частину Ємену. Такими заходами Байден хотів створити стимули для початку переговорів між ворогуючими сторонами про припинення цієї жахливої війни. Але вони призвели до зворотного: хусити скористалися зменшенням тиску із боку Вашингтона й ослабленням саудів для воєнного наступу з захопленням додаткових територій — на втіху правителям у Тегерані.
Жодних попередніх умов Байден також не висунув, коли розпорядився відновити виплати внесків США до Фонду допомоги біженцям UNRWA, який відповідає за проєкти допомоги ООН на палестинських територіях. За президентства Трампа ці платежі було припинено, бо кошти з UNRWA, очевидно, потай потрапляли в руки ХАМАСу в Газі. Коли Байден розблокував виплати США, не вимагаючи попередньо контролювати їх використання, що унеможливило б зловживання, він непрямо доклався до зміцнення ХАМАСу, а отже, й Ірану.
Читайте також: Пережити з Богом
До того ж не помітно стратегічної концепції нового президента США й щодо Росії, яка відповідала б його плану щосили стримувати агресивну політику Путіна в усьому світі. Натомість виведення військ США з Афганістану цілком на руку Кремлю. Той уже багато років підтримує добрі відносини з «Талібаном», зокрема постачає російську зброю радикальним ісламістам, почасти через союзника Москви Іран. Кажуть, Кремль навіть пропонує ісламістським екстремістам оплату за вбитих американських солдатів.
На серйозну поступку Байден пішов нещодавно, коли відмовився, з поваги до свого союзника Німеччини, від санкцій проти компанії-оператора газопроводу «Північний потік-2». Хоча Вашингтон і далі виступає проти енергетично-політичного проєкту Путіна, цей крок фактично рівносильний відмові США протидіяти його завершенню.
Це ознаки того, що політика Байдена щодо Росії радше починає зближуватися з поступливою лінією європейців щодо Москви, замість підштовхувати їх до жорсткішого ставлення до злочинного кремлівського режиму. Тому вирішальне значення має те, чи протистоятиме на майбутньому саміті президент США Путіну з необхідною твердістю чи дасть йому змогу схилити себе до поспішних поступок.