У Житомирській обласній клінічній лікарні в березні вперше провели відразу три трансплантації органів. Трьом пацієнтам пересадили нирки, печінку та серце від одного донора. Тепер ці люди живуть повноцінно й лише іноді з’являються на плановий огляд. За весь час роботи відділення вдалося пересадити 16 органів.
Про унікальні хірургічні операції ми поспілкувалися з трансплант-координаторкою Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О. Ф. Гербачевського Мариною Стадник.
— Скільки років у Житомирі працює відділення кардіохірургії та трансплантації органів і тканин?
— Відділення саме за напрямом трансплантології працює з квітня 2021 року. Ми перепрофілювалися та змінили назву. І в червні мали родинну транспортацію нирки. 21 червня відбулася перша пересадка органа. Для нас це була важлива історична подія. Ми тоді вперше провели операцію з трансплантації: пересадили нирку від батька до сина, обоє — жителі нашої області. Це була подвійна операція з пересадки нирки від спорідненого донора. Син давно хворів. Терапевтичному лікуванню зазвичай такі пацієнти не піддаються, тому в нього був один варіант — пересадка нирки.
Тож батько подарував сину довше життя. Нині пацієнти почуваються добре.
За весь час роботи відділення ми пересадили одне серце, одну печінку та виконали 14 трансплантацій нирок. З них одна нирка була від посмертного донора. Це ті оперативні втручання, які виконали в нашій лікарні. На жаль, маємо один сумний досвід — відторгнення органа. Решту пацієнтів з гарними показниками виписали.
— Чи довго люди чекають на пересадку?
— Буває по-різному. Якщо ми кажемо про родинну транспортацію, то це може бути швидко. Рідні обстежуються та отримують допомогу в режимі «із сьогодні на сьогодні». Якщо йдеться про лист очікування, то ми не можемо прогнозувати термін. Хтось може чекати свого донора декілька років, а хтось може отримати орган дуже швидко. Є багато факторів, які на це впливають, починаючи від самого розподілу органів через Єдину державну інформаційну систему трансплантації. Вручну таке не робиться. Це автоматизована система, узгоджена із законодавством, що працює фактично по всій Україні. Багато факторів впливає на те, скільки людина чекатиме на трансплантацію. Залежить від терміну перебування в листі очікування, групи крові й буквального зіставлення донора та реципієнта за імунологічними показниками.
— У ніч з 19 на 20 березня 2023 року в лікарні відбулася унікальна пересадка водночас трьох органів: серця, печінки та нирки. Розкажіть про цей досвід.
— Це був перший наш посмертний донор у закладі. Звісно, діагностована смерть мозку була єдина, але ми вперше отримали згоду родичів на посмертний забір органів. На вилучення підлягали печінка, нирки й серце. Це був такий, якщо прийнятно так казати, «якісний донор». І дійсно ми мали шанс урятувати декілька життів одночасно. Розподіл органів відбувся через Єдину державну інформаційну систему трансплантації. Ті реципієнти, яким випав шанс на операцію, прибули в нашу лікарню. Через воєнний стан завезти органи до пацієнтів ми не могли, бо серце й печінка довго не живуть поза тілом. Тому оперативне втручання з пересадки трьох органів відбулося в нас. Печінку ми пересадили молодому чоловікові. Він хворів з дитинства. Операція та реабілітація відбулися також у нашій лікарні. Хлопця виписали, він почувається добре. Одну нирку розподілили в столицю, а другу — житомирянину. Житель Житомира 15 років перебував на гемодіалізі й не міг жити повноцінно. Йому теж зробили операцію. Під час пересадки трьох органів залучили колосальну команду медиків. Кожен заклад приїжджав зі своєю групою фахівців.
Загалом в унікальному операційному втручанні взяло участь близько 100 медичних працівників.
Отже, майже всі випадки пересадки органів, які відбувалися в нас, успішні. Війна не тільки не зупинила трансплантацію органів — навпаки: цей напрям почав потужно розвиватися в Україні.