Незалежним політикам залишається лише речі — особисті зустрічі з виборцями і онлайн. Успішний досвід Барака Обами на попередніх президентських виборах не надихнув більшість кандидатів-мажоритарників і політичні партії до системного використання соціальних медіа. Розумний підхід і вдале поєднання “оффлайну” і “онлайну” дасть необхідний для перемоги результат.
Читайте також: TheEconomistпро онлайн-дипломатію
Повертаючись до проблем із розміщенням політичної реклами на зовнішніх носіях. Чудовою альтернативою може стати реклама у соціальних мережах. Згідно з останніми даними компанії “Яндекс” (за вересень 2012 року), “Вконтакте” має 20 млн зареєстрованих користувачів, “Однокласники” – 6 млн, а Facebook — 2 млн.
“Вконтакте” – ідеальний інструмент для мажоритарників. В українських обласних містах 69-85% інтернет-користувачів зареєстровані в цій соціальній мережі. Наприклад, у кожному київському округу від 40 до 65 тисяч мешканців користуються цією мережею. Щоб кожен з них декілька тисяч разів побачив ваше рекламне оголошення — коштуватиме $1,5 тисячі (тобто вартість розміщення 2-3 біг-бордів).
За умови грамотної реклами, точного тарґетингу (“Вконтакте”, на відміну від інших соцмереж, дозволяє визначати аудиторію за конкретними вулицям населених пунктів) і правильного контенту, вказана сума надасть до тисячі членів для вашої групи або сторінки прихильника.
Гнучкий інструментарій поділу аудиторії за потрібними ґендерними, віковими та іншими групами дозволить достукатися до кожного виборця. А результати рекламної кампанії — визначення найбільш ефективних гасел, звернень, лояльних груп — якісний і безкоштовний аналіз передвиборчої агітації. Ці результати варто використати при розробці фізичних матеріалів — листівок, наліпок, газет, брошур тощо.
Читайте також: Як проколюються політики в інтернеті
Найбільш недооцінена соціальна мережа – “Однокласники”. У великих містах 15-25% користувачів інтернету відвідують цей ресурс. До чисельності “Вконтакте” російській соцмережі далеко, але місцева аудиторія складається з дорослих людей і не страждає політичним цинізмом: вони охоче вступає у політичні групи і спілкується з політиками. Соціальні медіа успішно можуть перетворитися на інтернет-приймальню кандидата.
Загалом реальна розмова в інтернеті дозволяє, за умови витрати мінімальних часових ресурсів, налагодити контакти з широкою аудиторією і значно підвищити рівень лояльності до себе. Головне, щоб кандидати особисто спілкувалися і не «тролили» один одного.
Аудиторія Facebook, можливо, недостатня для масштабної агітаційної кампанії. Проте він виконує зовсім інші завдання — пошук волонтерів, фандрайзинг і контакти з журналістами. Користувачі Facebook характеризуються високим рівнем соціальної активності і громадянської свідомості. Отже, щире звернення і прохання кандидата до людей обов'язково знайде відгук. Головне — запропонувати максимально широкий інструментарій діяльності у штабі — від активності в інтернеті до спостерігачів на виборах. До речі, онлайн-волонтери здатні взяти на себе основний удар критики з боку опонентів і недоброзичливців: найкращі амбасадори у мережі.
Читайте також: Звідки родом «тролі» Путіна
Живі сповіщення з “полів”, цікава інсайдерська передвиборча інформація (розмір підкупу виборців, застосування адмінресурсу), результати розмов з виборцями (“як пройшов мій кандидатський день”) стануть корисним матеріалом для журналістів і привід налагодити контакт. Учасники політичних баталій за крісла у Верховній Раді, завдяки надзвичайній концентрованості журналістів в американській соцмережі, мають непогані шанси збільшити кількість згадувань у традиційних ЗМІ за допомогою соціальних.
Окремим пунктом треба розглядати контент кандидатів у депутати парламенту. Замініть розлогі тексти своїх агіток і газет інфографікою. Візуалізуйте власну біографію — досягнення, законотворчі ініціативи, хобі, уподобання тощо. Перекладіть мовою картинок свої ідеї і проекти реформ. Не забувайте про комікси — цей формат ідеально підходить для пояснення розроблених стратегій перетворення країні. Жартівливі демотиватори, фотожаби, карикатури — плід рук волонтерів — додаткова можливість підбурити інтерес інтернет-аудиторії до себе.
Кожний кандидат мусить фінансово звітуватися: надходження і витрати на передвиборчу кампанію. За допомогою простих інструментів Exel і Google Docs можна візуалізувати дані у гарні графіки. Онлайн-виборці оцінять цей крок.
Радьтеся з вашою інтернет-спільнотою. Викладайте зразки агітаційних матеріалів, вимагайте критики і конструктивні пропозиції. Людям подобається відчувати можливість вплинути на політика, нехай навіть на кандидата. Поділіться з мережею своїми пропагандистськими доробками — газети, брошури, флаєри тощо — завдяки завдяки цифровим бібліотекам документів на кшталт Scribd або Issuu.
Не остання річ, чим вам можуть бути корисні волонтери, ідейні прихильники і жертводавці — відгуки на адресу кандидатів і навіть партій. Живі люди з сусіднього будинку ефективніше переконають невизначених у виборі людей, ніж це робитимуть офіційні агітатори або “прилизані” обличчя на біг-бордах.
На тлі однотипності і концептуальної убогості українського політикуму, відрізняйтесь непередбачуваною творчістю. Соціальні медіа допоможуть вам підкреслити свою неординарність.