Її одразу ж оточили журналісти, думаючи, що це наречена або родичка підсудного, і дівчина пояснила, що вона з Комітету визволення політв’язнів. «Ви вважаєте Запорожця політв’язнем?» – спитали її. «Ні, але він є жертвою системи», – відповіла дівчина.
Останнім часом межа між політв’язнями, тобто людьми, запротореними за грати з політичних мотивів, і жертвами системи розмивається. Влада хоче знищити згуртований і непідконтрольний рух – його лідерам підкидають зброю і вибухівку, звинувачують у підготовці теракту і «закривають» за суто кримінальними статтями. Президент наказав за тиждень розслідувати справу про підрив храму у Запоріжжі, навколо якого тривала земельна війна – і миттєво «знаходять» і більш ніж півтора роки тримають у СІЗО паламарів, один з яких, що проходить як організатор, має вади розумового розвитку. Ці паламарі – прості хлопці, ніколи не цікавилися політикою і нікому не заважали. Отже, влада давить не лише тих, хто їй заважає і з нею бореться – вона взагалі давить. Ну, така вона у нас.
Зі справи того ж Віталія Запорожця зникають усі негативні характеристики вбитого майора міліції, а результати експертизи «свідчать», що тієї ночі він був тверезий – всупереч тому, що півсела бачили його п’яним. Політика це чи ні? Мабуть, таки трохи політика, бо який піп, такий і прихід. Якщо найвищі чільники держави фабрикують справи – як від цього можуть утримуватися «низи», і як їх взагалі можна примусити цього не робити?
Читайте також: Репортаж з останнього засідання суду у справі Запорожця
Останнім часом мої сайти перетворилися на суцільне висвітлення судових процесів. Це важко. Це одноманітно. Це набридає мені, а головне – читачам. Але комусь же треба це робити. Не маючи юридичної освіти, я вже давно не плутаюсь у поняттях «підозрюваний», «обвинувачений», «підсудний», знаю, як грамотно заперечити судді, коли він робить мені зауваження, як скласти клопотання і багато чого іншого. Мабуть, ці знання – єдине, за що можу подякувати нашій теперішній владі.
Усі справи, які я спостерігаю останнім часом, розвиваються за дуже подібними сценаріями – незалежно, чи затримують того, проти кого наказано сфабрикувати справу, чи хапають невинну беззахисну людину, щоб закрити нею «висяк», чи ловлять того, хто дійсно скоїв якесь правопорушення. Докази під час слідства фабрикуються неминуче, свідків залякують, допитують вночі, не допускаючи адвокатів, іноді катують. Потім більшість із них відмовляється від своїх показів, розумніші й меткіші «підстраховуються» самі і рятують тих, кого обмовили, пишучи заяви до прокуратури і даючи інтерв’ю журналістам. І коли справа нарешті доходить до суду, неозброєним оком видно, що вона розвалюється. І далі все залежить від суддів.
Важко дивитися, коли судді з серйозним виглядом слухають надану слідчими маячню і зображують повну неупередженість. Формально дотримуючись усіх процесуальних норм, вони кажуть на чорне біле, і це дуже нагадує радянські часи. Будь-кому зрозуміло, що в діях трьох хлопців, які зімітували смаження яєчні на Вічному вогні на підтримку ув’язненої на той момент Ганни Сінькової, не було наруги над могилою. Жодної неповаги до полеглих ніхто не висловлював, не було нічого зіпсовано або забруднено, а один із трьох засуджених до того вогню навіть не наближався. Але, зачитуючи вирок, суддя як обтяжуючу обставину зазначив те, що хлопці у парку з’їли посмажену вдома яєчню і зняли це на відео, зробивши вигляд, що посмажили її на Вічному вогні, чим здійснили наругу над пам’яттю загиблих. Як правильно написав хтось, три роки умовно хлопці насправді отримали за неповагу до радянських тоталітарних символів і до існуючої влади. І те, і друге, на відміну від наруги над могилою, справді мало місце. Але такої статті в ККУ немає…
Читайте також: Мотиви Ганни Сінькової
Цікаве спостереження: родичі і захисники багатьох підсудних просять журналістів не писати про упередженість суду. Сподіваються, що це все-таки «не зовсім політика» і від ставлення судді до підсудних щось залежить.
А ось і чиста політика – не далі як 24 лютого на 15 діб засудили трьох активістів, що намагалися влаштувати на Майдані роздачу контрацептивів із портретом Януковича, – Сергія Мельниченка, Богдана Тицького і 18-річну Ярославу Пугачову. Четвертий затриманий, який брав у роздачі виробів найактивнішу участь, отримав лише попередження – явно тому, що менше, ніж ці троє, «світився» на попередніх акціях і на нього, мабуть, не було замовлення. Тобто, навіть за адміністративними статтями людей судять не за те, що вони насправді зробили, а як накажуть згори.
Минуле нікого не відпускає повністю – і президентів теж. Вочевидь, згідно «понять» порівняння людини з контрацептивом є смертельною образою, за яку треба мститися, інакше ти «опущений». (Як і демонстрація «афганцями», м’яко кажучи, спин, за що тепер переслідують їхніх лідерів).
Читайте також: Лідер "афганців" про те, чому вони повернулися спиною до Януковича
А от західний політик на таке, мабуть, не звернув би уваги. Бо що таке контрацептиви? Це засоби захисту. Президент повинен захищати свій народ. Чого наш якраз і не робить.
Можу, до речі, спрогнозувати, до чого призведуть ці 15 діб, отримані активістами. Президента почнуть порівнювати з гумовими виробами вночі, псуючи з балончиків стіни будинків. Бо більше 15 діб за таке все одно не дадуть, але ж якщо вночі, то це ще ж треба зловити…
Зміна влади і повна люстрація правоохоронних органів – без цього, як на мене, ситуацію не виправити.