Якщо країна проголосує за ще незнані партії, котрі відмовляться від будь-яких нових зазіхань на звичний рівень життя, партнери по ЄС майже напевне виключать її з єврозони. Та якщо грекам доведеться повертатися до драхми, наслідки цього передбачити буде неможливо. Це не лише закінчиться небувалою стурбованістю в самій республіці, а й спричинить величезний політичний і економічний тиск на інші проблемні держави, насамперед Португалію, Ірландію, Італію та Іспанію. Нова хвиля стрімких атак ринку на єдину валюту зможе закінчитися розвалом зони євро, викликати спалахи націоналізму в багатьох країнах ЄС і, не виключено, завдасть смертельного удару самій ідеї євроінтеграції.
Усі партнери Афін досі твердять, що хочуть залишити їх у зоні євро. Але, висловлюючи їм підтримку, уряди всіх країн Європи і євробюрократи в Брюсселі потихеньку готуються до найгіршого: дефолту Греції через величезні борги, безладу та обвалу економіки й поширення цього лиха, яке зачепить навіть найсильніші країни валютного союзу, а також Британію та інших головних торговельних партнерів поза єврозоною.
Утім, більшість греків усе ще хочуть залишитися в ареалі спільної грошової одиниці й заявляють, що партнерам доведеться знову прийти їм на допомогу. Але множаться й сумніви. Триває відплив із грецьких банків величезних мас грошей: вкладники та інвестори відчайдушно шукають безпечної гавані деінде в єврозоні. Наразі фінустанови Греції все ще платоспроможні. Але якщо уряд виявиться нездатним стабілізувати ситуацію, вона може швидко погіршитися до критичного стану. Країна має всі шанси збанкрутувати навіть іще до того, коли перший виборчий бюлетень упаде в урну.
У договорі про запровадження єврозони немає положення про країну, яка бажає вийти або яку виключають із неї. Тому ніхто не знає, як саме відбуватиметься великий «грецький вихід», або «Grexit», як уже встигли охрестити цей крок (від англ. Greece «Греція» і exit «вихід»). Поки що зрозуміло одне: з погляду логістики це величезна робота. Будь-який сценарій повернення до драхми вимагатиме друкування (таємно й мало не за одну ніч) мільйонів нових банкнот, безпечного та секретного розподілу їх по всіх банках країни і оголошення про зміну валюти «сьогодні на завтра». Погашення наявних єврокупюр буде дуже важким завданням, для якого доведеться закрити кордони, призупинити всі зарубіжні фінансові транзакції і провести деномінацію всієї маси євро в драхму. Курс нової валюти був би встановлений на значно нижчій позначці, ніж той, що діяв на момент вступу Греції до єврозони. Майже негайно після того її довелося б девальвувати, бо впевненість ринку розтанула б разом із рештками резервів. За розрахунками американського банку Goldman Sachs, виходить, що драхму довелося б девальвувати принаймні на 30% порівняно з рештою єврозони і щонайменше на 50% – із Німеччиною.
У самій Греції все економічне життя зупинилося б аж до моменту, коли запроваджена нова грошова одиниця перестала б падати в ціні. Імпорт був би заморожений, зовнішній борг не виплачений, а ціни на грецький експорт жахливо б стрибали. Нові заходи суворої економії все ще були б необхідні, бо економіка країни скорочується, а податки не покривали б бюджетних витрат. Проте в далекій перспективі Афіни, зрештою, змогли б відбудувати свою економіку. Якщо їм вдасться уникнути гіперінфляції, то їхня економіка буде набагато більш конкурентоспроможною. Туризм – головне джерело прибутків – знову привабить тих численних відвідувачів, для яких Греція поки що задорога. Та й грекам відтак не потрібно буде обмежувати зарплату, щоб зменшити видатки.
Грецька драма триває вже не один рік. І, як у класичній трагедії, тут теж за пиху та зарозумілість чекає заслужена кара. Хор співає про фатум, і ширша європейська публіка вже почала вживати заходів, щоб уникнути такої долі. Лідери єврозони можуть сердитися, що мрія про єдину валюту розвіялась як дим. Але вони принаймні знають: якщо не вжити рішучих, узгоджених заходів, то руїна Греції стане катастрофою і для них усіх.