Зашморг для студента

Це рушійна сила змін. 1990 року виступи національно свідомого студентства, що увійшли в історію як «Революція на граніті», призвели до відставки уряду комуніста Віталія Масола. 14 років потому, восени 2004-го, студенти столичних вишів оголосили стра­­йк, приєднавшись до протестів проти фальсифікації виборів президента. Влада й адміністрації університетів усіляко намагаються придушити студентську активність у самому зародку. Для першої вільнодумство молоді небезпечне протестними вуличними акціями, в адміністраціях же намагаються вислужитися перед високим начальством, а також знищити спротив непомірним поборам і корупції. Але боротьба триває.

Гримаси Табачника

«Ми мали дуже неприємний прецедент із неадекватною поведінкою викладача стосовно складання заліків та спілкування зі студентами, – розповідає Павло Подобєд, студент – активіст кампанії «Табачника геть!». – Наші колеги-юристи допомогли відшукати відповідні норми законодавства й пункти контракту, де передбачена процедура, за якою студенти можуть клопотати про заміну викладача. Було написано колективне звернення, а на другий день, ще не встигли віднести його до деканату, як половина людей приходять із переляканими обличчями й відкликають свої підписи, бо за ніч сталося душевне потрясіння і вони передумали».

Із найактивнішими проводять окремі розмови: спочатку в ректораті, потім у деканаті відбивають бажання студентам займатися громадською діяльністю. За словами юриста та громадського діяча Юрія Фартушного, наразі у формі «профілактичних розмов» зі студентами адміністрація університетів здійснює тиск на активістів кампанії «Табачника геть!».

До прямих погроз адміністрація, зазвичай, не вдається, але такої потреби немає. «Класова» свідомість українських студентів настільки пригноблена, що про жодну активність у відстоюванні своїх прав, чітко прописаних у законі, не може бути й мови. Університетській адміністрації варто лише натякнути, чим студентові це може обернутися, як він затихне. «Більшість студентів не треба напряму залякувати, – каже Павло Подобєд. – Достатньо гіпотетичної загрози, що їх викличуть на розмову з деканом або в ректорат». Ситуативний прагматизм бере гору, оскільки всі хочуть спокійно довчитися та отримати диплом.

Забороняючи студентам висловлювати свої думки та громадську позицію, адміністрації університетів використовують їх як матеріал для створення видимості підтримки дій політичної верхівки країни. Нещодавно ректори українських вишів у такий спосіб забезпечили новому міністрові освіти Дмитрові Табачнику «масову підтримку» студентства.

«Наприклад, в Одесі [йдеться про Одеський національний університет імені Мечникова. – Ред.] всі студенти факультету чи певної спеціальності мусили бути о такій-то годині в такому-то місці, – розповідає Юрій Фартушний. – Їм роздали плакати, й з такої-то по таку-то годину вони з тими плакатами мали стовбичити, а хто не вийде, матиме проблеми на сесії».

«Активістів «антитабачної» кампанії в Херсоні викликали до деканату чи ректорату [мова про Херсонський національний технічний університет. – Ред.], і на кожного шукали свою управу, – додає Павло Подобєд. – Водночас за кілька днів з’явилася нікому до того не відома молодіжна організація «Еко-союз» та заявила, мовляв, це вона представляє справжню позицію студентства, а кращого міністра освіти, ніж Дмитро Табачник, годі й шукати. Швидко знаходяться в цієї студентської «громадської організації» гроші, щоб розвісити по всьому місту свої білборди, опублікувати свої відозви в усіх регіональних ЗМІ Херсонщини, тричі впродовж місяця орендувати залу в найдорожчому прес-центрі міста й заявити, що всі студенти підтримують Табачника».

Виключення профспілок

Минулої весни в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка разом із низкою інших вишів запровадили плату за низку послуг, які раніше студенти отримували безкоштовно: басейни, спортзали й навіть за пропущені пари. «Наша профспілка вирішила піднімати всеукраїнську акцію протесту та залучати інші молодіжні організації, – розповідає активіст профспілки «Пряма дія» Андрій Мовчан. – Ми почали спілкуватися зі студентами, ходити по вишах, проводити зустрічі. Роз’яснювали людям, що насправді відбувається, які умови збираються влаштувати студентам і як проти цього боротися. Ми закликали студентів виходити на акції протесту під Кабмін і так само по всій Україні синхронно проводити акцію протесту».

За словами Андрія Мовчана, відтоді профспілковою активністю зацікавилася Служба безпеки України. Перша зустріч зі спецслужбістами відбулася в Київському національному університеті будівництва й архітектури.

«На зустрічі також був присутній проректор університету та представники студентського самоврядування, які чомусь не приєдналися до боротьби проти введення платних послуг, – говорить Сергій Мовчан, який на час акції протесту працював викладачем цього вишу й підтримував вимоги студентів. – Після цієї зустрічі в мене почалися проблеми в університеті. Мене не вибрали на викладання дисципліни, зі мною просто не продовжили контракту. Було засідання кафедри, на якому вирішили, що їм не потрібні такі проблеми, відповідно, їм не потрібна така людина».

У цілому цей епізод боротьби виявився успішним – уряд своєю постановою скасував рішення про запровадження платних послуг у вишах. Натомість адміністрації університетів почали розправи зі студентськими активістами.

«Одразу після цієї кампанії, яка принесла успіх, у нас виникли проблеми», – стверджує Іван Шматко, голова осередку профспілки «Пряма дія» в КНУ імені Шевченка.
Діяльність профспілок в українських університетах зараз дуже проблематична й майже неможлива. Зазвичай органи студентського самоврядування повністю підігрують адміністрації й «валять» будь-які ініціативи. І не дивно, адже голів студентських виконкомів, як правило, призначають у деканаті.

«В університеті імені Шевченка вдвічі підвищили плату за проживання в гуртожитках, зараз знову готуються підвищувати, а людину, яка організовувала акції протесту проти цього, відрахували, – розповідає Сергій Мовчан. – У Національному педагогічному університеті імені Драгоманова ще не було жодних акцій протесту та немає нашого осередку, однак студента, який планував організувати осередок, зупинили на вулиці співробітники СБУ та пригрозили: якщо «Пряма дія» з’явиться й тут, вони будуть змушені «вжити заходів».

У КНУ імені Шевченка адміністрація настільки боїться будь-яких форм самоорганізації студентства, що її дії нагадують ті, до яких вдавалися в цих же стінах за часів Російської імперії. Ініціатива влаштувати на філософському факультеті кіноклуб, до якої долучилося наукове товариство аспірантів та студентів факультету, зіштовхнулася з шаленим спротивом керівництва альма-матер. «Після кількох сеансів заступник декана філософського факультету викликав організаторів та чітко, не пояснюючи причин, сказав, що кіноклуб не дозволено», – розповідають активісти.

Ініціатива була студентською та реалізовувалася самотужки, тому ця дивна заборона їх не зупинила, вони й далі проводили сеанси. Університетське керівництво не зупинилося теж. «Адміністрація почала викликати студентів та їхніх батьків і говорити про те, що вони навряд чи закінчать виш, якщо будуть із нами спілкуватися, – розповідає профспілковий активіст Іван Шматко. – Викладачам, які навіть нам не допомагали, а просто з нами товаришують, почали погрожувати, що в них закінчується контракт».

ФОТО: УКРІНФОРМ
«РЕВОЛЮЦІЯ НА ГРАНІТІ»: студенти зробили свій внесок у незалежність України

Школа репресій

Якщо студент захищає свої права у виші, це загрожує йому проблемами в навчанні, та коли його громадська діяльність набуває політичного відтінку, він ризикує потрапити під прес силових структур. «Наприклад, у Києві за розповсюдження антитабачникових листівок людину затримують, – заявляє юрист Юрій Фартушний. – Із порушенням вимог законодавства доставляють до відділку міліції, складають протокол і, звісно, відпускають, оскільки немає жодного правопорушення. Подібна ситуація відбувалася зі студентами в Донецькій області: затримують активіста, вилучають телефон і списують із нього контактну базу. Всіх, хто був у тій базі, обдзвонювали, зустрічали на вулиці, якщо не було з собою документів, то забирали до відділка».

Місцева влада також перешкоджає проведенню публічних акцій. У деяких містах, зокрема в Чернівцях та Харкові, чиновники відмовлялися приймати повідомлення щодо проведення мирних зборів громадян. Але, відповідно до законодавства, відмовити проведенню мирних зборів може лише суд.

«У Чернівцях захід відбувся за участі кількох сотень студентів, до них вийшов голова обласної ради Іван Шилепницький, студенти подали свої вимоги, Шилепницький їх під­­тримав, – розповідає Фартушний. – Проте за годину після закінчення мітингу до організатора, який власне подав заявку, телефонують із прихованого номера та викликають на співбесіду в місцеве управління Служби безпеки України».

За словами київських студентських активістів, з ними проводили неофіційні «профілактичні бесіди» спів­­ро­­бітни­­ки СБУ  з відділу протидії екстремістським проявам, що має приборкувати скін­­хедів. За інформацією Тиж­­ня, вже після влаштованого «Прямою дією» пікетування головного офісу СБУ студентські активісти пішли на домовленості зі спецслужбою, згідно з якими вони не згадуватимуть у своїх протестах головне управління Служ­­би безпеки та прізвище її керманича Валерія Хорошковського. Зі свого боку представники спецслужби пообіцяли більше не чіпати активістів та дати їм свободу дій у боротьбі з адміністраціями університетів, які їх притискають, зокрема КНУ імені Шевченка.

Водночас джерело в ГУ СБУ розповіло Тижню, що вказівки «пресувати» студентських активістів керівництво відомства не давало. Співрозмовник припустив – виклики на «співбесіди» та погрози активістам – це ініціатива знизу, що виникла як наслідок неофіційної спів­праці офіцерів на місцях із адміністраціями вишів чи місцевою владою.[1838]