Запасайся золотом на зиму

Гривню «їсть» інфляція, курси долара та євро скачуть вгору й униз без жодної системи, інвестування в нерухомість чи землю в умовах завищеної ціни як на одне, так і на інше – теж не вихід. У цій ситуації особливо привабливим виглядає найдавніший і найперевіреніший матеріальний носій вартості – золото.

 

 

До так званих банківських металів, якими торгують у світовій фінансовій системі, належать золото, срібло, платина та паладій. Теоретично можна конвертувати «паперові» кошти в будь-який із них. Втім на практиці чи не єдиним варіантом серед благородних металів, прийнятним для фізичних осіб у нашій країні, є золото.

 

Придбати собі трошки «жовтого диявола» в Україні нескладно. Десятки вітчизняних банків у переліку своїх послуг вказують продаж та купівлю банківського золота. Номінал зливків, як правило, становить від 1 до 500 г, проба 999,9. Для створення особистого золотого запасу найоптимальніші «стандартні» зливки вагою 20, 50 та 100 г. Які, відповідно, в гривнях коштують… по-різному. Наприклад, стограмовий зливок в українських банках можна купити за 15,5–16,5 тис. грн.

 

Таким чином, найпростіший варіант – придбати золото в банку і (або) забрати на зберігання додому. Та отримати прибуток удасться лише в тому випадку, якщо курс золота у світі суттєво виросте порівняно з тим курсом, за яким його свого часу придбав власник. Слід розуміти, що хоча золото завжди зберігає високу вартість, в історичній перспективі ціни на нього змінюються в дуже значному діапазоні. Скажімо, в 1975 році воно коштувало в порівняних цінах $161 за тройську унцію |див. словничок|, в 1980 – $612,7, у 2001-му – $255,9, а протягом кількох останніх днів жовтня 2008 року впало в ціні з $900 до $847. Але якою б не була поточна ціна, золото, на відміну від «паперових» грошей, залишається непідвладним інфляції.

 

 

Набагато цікавіший у сенсі отримання прибутків від золота варіант – депозитний рахунок у банківських металах. В типовому випадку клієнт, який хоче відкрити «золотий» рахунок, купує в банку метал на певну суму. Мінімальний обсяг депозиту – 100–150 г золота. Звідси перший висновок для потенційного «золотовласника» – при операціях із золотом потрібен значно більший стартовий капітал, ніж для звичайних «паперових» депозитів.

 

Другий важливий момент: відсотки за «золотим» вкладом значно менші, ніж за аналогічними в гривні чи інвалюті – 1–5% річних. Натомість клієнт може заробити завдяки все тим-таки коливанням вартості золота на світових біржах. До речі, відсотки, нараховані на депозит у банківських металах, обчислюються також в банківських металах. Якщо сума нарахування чи якась її частина менша від вартості найменшого 1-грамового зливка, її видадуть грішми відповідно до курсу. При цьому варто усвідомлювати, що розміщене на рахунку золото у «фізичному» вигляді клієнт побачить тільки тоді, коли забиратиме свій вклад після завершення його терміну. Й ще один дуже важливий момент – через недосконалість українського законодавства на золоті депозити не розповсюджується дія фонду гарантування вкладів. Тобто, якщо банк збанкрутує, на повернення коштів за рахунок цього фонду можна не сподіватися.

 

 

Міфічний цар Мідас отримав від бога Діоніса дар, який виявився прокляттям, – все, до чого він торкався, перетворювалося на золото. Лише втративши можливість донести до рота їжу чи питво, Мідас зрозумів, що цей метал є цінністю тільки тоді, коли його можна конвертувати в потрібні для життя речі.

 

У наші дні власник банківського золота може неочікувано для себе наразитися на подібну проблему. Пастка перша – ліквідність, тобто можливість перетворити метал на гроші. Попри те, що ціна на Лондонській біржі виступає як орієнтир, конкретну ціну дорогоцінного металу українські банки визначають самостійно. При цьому вартість ціни купівлі та продажу дуже сильно відрізняється. Так, зливок масою 1 г банки станом на початок жовтня купують приблизно за 130–140 грн, а продають за 190 грн. Більше того, якщо ціна купівлі перебуває приблизно на одному рівні, то ціна продажу дуже сильно відрізняється залежно від номіналу зливка, скажімо, для стаграмового вартість продажу 1 г буде вже не 190, а 155 грн. Звідси напрошується висновок – купувати золото «дрібними порціями» не варто – треба орієнтуватися хоча б на 50 г металу.

 

Ще одна проблема пов’язана з відкриттям депозиту в золоті. Коли клієнт вносить грошові кошти, труднощів жодних. А от якщо він захоче вкласти золото, яке купив раніше… Тут він може зі здивуванням довідатися, що банки охоче приймають лише той «золотий запас», який свого часу був придбаний у них самих (для підтвердження цього потрібен чек і непошкоджена упаковка зливка). В іншому разі клієнтові чи взагалі відмовлять у відкритті депозиту, чи попросять сплатити значну комісію.

 

Саме з метою спрощення конвертації золота в кошти банки запровадили так звані безготівкові золоті рахунки. В них усе так само, як і в «золотих», за одним винятком – виплата здійснюється не металом, а його еквівалентом у грошах. Оскільки в даному випадку золото є «віртуальним», банк не несе витрат на операції з ним як із фізичним об’єктом. Однак при цьому втрачається сам сенс його використання задля захисту від знецінення коштів.

 

Звідси висновок – накопичувати власний «золотий запас» варто тоді, коли є потреба довготривалого зберігання коштів у максимально захищеному режимі. Якщо ж мова йде про поточні витрати чи бажання отримати швидкий прибуток від інвестування, золото наразі не може конкурувати з «паперовим» еквівалентом цінностей. Нічого дивного, адже середньовічні банкіри саме з цієї причини почали використовувати «папірці» замість цього благородного, але «важкого на підйом» в усіх сенсах металу.