Нещодавно під час презентації спеціального друкованого видання “Українського тижня”, виступаючи як автор опублікованого там тексту “Людина втілюється в культурі”, я публічно визнав, що належу до “паперової генерації”. Коли я виголошував ці слова, то усвідомив, що це не лише свідчення моєї прив’язаності до паперових/друкованих періодичних видань, але й містка метафора, яка може занурити нас углиб історії культури й цивілізації.
На сайті Музею паперового виробництва я побачив інформацію, яка може бути корисною в упорядкуванні нашого знання про папір. Папір почали виробляти в Китаї бл. 105 р. н.е., а його винахідником вважається Цай Лунь, сановник при дворі імператора Хе Ді. Перші в історії людства аркуші паперу були зроблені з волокон, які отримували з шовковиці, ганчір’я, старих рибацьких сітей й шнурів.
До XIX ст. ганчір’яні волокна були основною сировиною для паперу на європейських паперових мануфактурах; деревина вперше була використана для виробництва паперу в 1844 році.
Нині паперова промисловість використовує дедалі більше макулатури, переважно для виробництва обгорткового та газетного паперу.
Читайте також: «Тиха розкіш»
У Європі перші паперові мануфактури заснували араби на півдні Італії та Іспанії в X-XI століттях. Техніка виготовлення паперу, вдосконалена в Італії, за три століття поширилася майже на всю Європу: близько 1326 року папір почали виготовляти у Франції, в 1390 році — в Німеччині, до 1411 року — в Швейцарії, до 1453 року — в Константинополі, близько 1488 року — в Англії, в 1491 році — в Польщі, в 1586 році — в Нідерландах.
Винахід, що спричинив промислову революцію у виробництві паперу, тобто папереробну машину, в 1798 році сконструював француз Луї-Ніколя Робер. Відкриття Робера вважається в історії паперового виробництва найважливішим кроком з моменту винайдення паперу, оскільки заміна ручного варіння на машинне виробництво дозволила перетворити це виробництво з ремесла на промисловість.
Перші ксилографії з’явилися на Близькому Сході, а також у Східній Азії. Естамп, тобто протодрук, широко застосовувався буддистами, які використовували відбитки з кам’яних стел у місіонерських цілях. Найдавніша збережена копія — це сувій заклинань, датований першою половиною VIII століття. Сутра, про яку йде мова, зберігається в монастирі Пульгукса в Кьонджу, Корея. Саме з неї у 764 році було зроблено близько мільйона копій. Найстаріша європейська ксилографія датується лише 1424 роком і була знайдена в австрійському монастирі Буксгайм. Натомість першою збереженою друкованою книгою в повному обсязі є видання Діамантової сутри 868 року (китайський переклад санскритського тексту). Це екземпляр блокової книги, тобто текст та ілюстрації вирізані на одному елементі, а потім відтиснені на папері. Цю техніку використовували задовго до винайдення друкарського шрифту. До наших днів дійшло понад 100 тисяч друкованих примірників.
У XV столітті винайшли змінний друкарський шрифт. У 1452-1455 роки в Майнці Ян Ґутенберґ, німецький ремісник, ювелір і друкар, надрукував Біблію Мазаріні (відому як Біблія Ґутенберґа). Було надруковано ймовірно близько 200 екземплярів — 165 на папері і 35 на пергаменті. До наших днів збереглося 48 екземплярів (36 на папері, 12 на пергаменті) цієї книги, але лише 20 екземплярів збереглося повністю.
Читайте також: Бомба бомбі не рівна
Як кажуть у народі, відтоді «пішло й поїхало». Нині, на початку XXI століття, ми спостерігаємо, як похитнулася ця понад 500-літня традиція. Це стосується як друку, так і носія, на якому більшість друкованої продукції твориться, тобто паперу. Ми досі перебуваємо на початку цифрової ери, коли класичний друк був замінений проекцією на екранах читальних пристроїв, які намагаються замінити попередній носій друку, тобто папір.
Багато фірм посилено працює над різноманітними технологіями електронного паперу, в основі яких, зокрема, рідкокристалічні, електрохімічні чи плазмові дисплеї.
Електронний папір використовується в багатьох галузях, замінюючи паперову продукцію або електронні дисплеї. Е-папір знайшов застосування не тільки як пристрій для читання електронних книг, але і як цінник, навчальна дошка, розклад руху транспорту або рекламний банер. Оскільки екран е-паперу споживає мікроскопічну кількість енергії, це чудова можливість для широкого впровадження динамічної інформації у зовнішній світ. У таких застосуваннях достатнім джерелом енергії є фотовольтаїчні панелі.
В останні роки було здійснено величезний поступ, але поки що не вдалося створити цифрового аркуша паперу, який мав би вагу, якість і дешевизну традиційного носія.
Читайте також: В очікуванні Ґерніки
Щоб показати різноманіття застосування паперу тільки як носія інформації, я пропоную ознайомитися зі списком нижче: папір для афіш, біблійний папір, офісний папір, папір для друкарських машинок, папір звичайний для письма, книжковий папір, папір звичайний друкарський, фотопапір, газетний папір, папір для ілюстрацій, калька, папір для конвертів, альбомний папір, папір для літографій, папір для авіалистування, картографічний папір, офсетний папір, папір для обкладинок звичайний, подарунковий папір, пергаментний папір, глянцевий папір, папір для ротогравюрного друку, перфорований папір, форзацний папір, папір для виготовлення грошових знаків, етикетковий папір, крейдований папір.
На моє запитання: «Що може замінити аркуш паперу?» Google відповів запитанням: «Чи папір для випічки можна замінити аркушем паперу?». Мабуть можна, але за наслідки такої ідеї я відповідальності не беру. Схоже на те, що для передачі інформації поки не вдалося знайти більш «місткої» ідеї, ніж аркуш паперу. Тож я залишуся при ній як представник занепадаючої «паперової генерації».