Віктор Галасюк, президент Української асоціації Римського клубу:
На мій погляд, ми тільки входимо в економічну рецесію. Подивіться на безробіття, промислове виробництво, споживчий попит у розвинених економіках — там серйозні сигнали для занепокоєння. Україна не залишиться осторонь, бо залежить від них як від споживачів, кредиторів, інвесторів. Всесвітньо відомий економіст Нуріель Рубіні, який заздалегідь передбачив Велику рецесію, сьогодні вже каже про можливу 10-річну економічну депресію світової економіки.
Украй невдячна справа давати короткострокові прогнози, але мені видається, що дно економічної кризи ще попереду. Динаміка провідних фондових ринків ще донедавна була екстраоптимістичною та оновила історичні максимуми. Але сьогодні ми бачимо серйозну корекцію, яка може свідчити про відновлення не у формі літери V, як сподівались інвестори, а у формі літери U, W чи навіть L, як попереджають економісти. Реальний сектор ослаблений, фінансовий входить у зону турбулентності. Якщо подивитися на досвід попередніх криз, нинішня може розтягнутись на два — три роки й навіть довше.
Читайте також: Економічний курс на протидію сепаратизму
Україна може навіть виграти від нинішніх трендів деглобалізації та фрагментації світової економіки. На цій хвилі ми здатні розвинути власну промисловість і стати менш залежними від іноземних товарів та позик. Наприклад, розвиток поглибленої агропереробки, харчової та хімічної промисловості, машинобудування — це десятки мільярдів доларів ВВП. І це один із реальних шляхів переходу від примітивного сировинного експорту до виробництва та експорту готової продукції. Генеральний рецепт для України — треба змінювати професію із сировинного донора на виробника та інноватора. Також я вважаю, що нинішня криза може дати поштовх розвитку креативної економіки в Україні. Економіка, яка базується на інтелекті, творчості, технологіях, інноваціях, а не на використанні природних ресурсів. Ця нова економіка значно продуктивніша й має мінімальний екологічний відбиток, що дуже важливо. Розвиток креативної економіки — шлях до економічного успіху та сталого розвитку країни.
Щоб посприяти розвиткові нової економіки, потрібен комплекс умов: податкові стимули для виробників — тих, хто інвестує та створює робочі місця; тимчасові податкові послаблення для мікробізнесу; здешевлення кредитів для експортерів та просування за кордоном українських товарів; зменшення регуляторного тиску на бізнес та абсолютний захист власності. Ці рецепти достатньо універсальні, вони спрацювали в Туреччині, Польщі, а перед цим — у Китаї, Сінгапурі, Японії, а ще раніше — у Німеччині, США… Тому Україні треба швидше втілювати їх у життя, немає часу зволікати.
У зовнішній торгівлі нині поліпшився торговельний баланс, але я думаю, що це лише тимчасове явище. Бо воно трапилося через зупинку закордонного туризму, через те що люди почали економити та купувати менше іноземних товарів, у світі знизилися ціни на енергоносії, які Україна імпортує. Структурно ж позиція України на міжнародній торговельній арені є достатньо слабкою. Ми поки що переважно експортер сировини та людей. Економіка України на 90% залежить від цін на сировину на світових ринках.
Спочатку потрібно розвинути сильну промисловість, а потім відкривати кордони для вільної торгівлі так, як це робили США, Німеччина й інші країни-лідери. А в нас, на жаль, відбулося навпаки: за слабкої промисловості ми відкрили кордони через численні угоди про вільну торгівлю, і це тепер суттєво гальмує нашу економіку, консервує невигідну економічну спеціалізацію. Україні треба зробити акцент саме на промисловій політиці, яка допомагала б країні ставати виробником і капіталізувати величезний людський потенціал.
Тарас Козак, президент і засновник інвестиційної групи «Універ»:
Оскільки ми інвестиційна фірма, працюємо на розвиток фірм в Україні й за кордоном, то буквально в перші дні кризи, наприкінці лютого — на початку березня, відчули падіння цін на папери. Потім ця криза на ринку цінних паперів сягла свого піка орієнтовно у квітні, і все почало зростати, фондовий ринок вийшов із кризи. Якщо говорити про американський ринок, то він вийшов ще влітку, а український виходить сьогодні. Тобто ціни на папери вже вищі, ніж були до кризи. Ми не очікуємо подальших кризових явищ на фондовому ринку. У сегменті державних паперів усе гаразд, у сегменті іноземних акцій — теж нормально.
Читайте також: Хто не заховався, той і винен
Попит на такі послуги зростає в ціні, ми відчуваємо попит як на купівлю паперів, так і на продаж. Ми набрали більше персоналу, адже роботи стало так багато, що не могли впоратися. Наша компанія виросла в кількості клієнтів, персоналу, у прибутках. Справді, криза — це час можливостей, ними гріх не скористатися. Хто сьогодні виграв, то це айтішники, тому що бізнес масово переходить в онлайн. Також виграли такі сервіси, як онлайн-магазини, доставка, онлайн-фільми, які могли під час кризи суттєво збільшувати обсяги з продажу. Думаю, українська економіка стане іншою, тому що кожна криза вбиває найслабших, а сильні мають силу зростати, для них розчищається простір.
Я вважаю, що держава повинна послабити регулювання. В Україні існує контроль над усім, чимало відповідних державних органів, але мета в них одна — заробити гроші. Усього цього можна позбутися. Коли діяв мораторій на перевірки бізнесу, ніхто не почав більше труїтися, не стало більше аварій чи проблем. Просто перевіряльники заробили значно менше коштів, які залишилися в бізнесі. Слід продовжити мораторій, а за цей час зменшити регулювання, щоб не заважати бізнесові створювати робочі місця, виробляти продукцію, платити податки та заробляти. Нашому бізнесу не дуже треба допомагати, головне — щоб не заважали.
Яна Матвійчук, засновниця ARENA CS:
Ця економічна криза взагалі непередбачувана. Найслабшою ланкою світової економіки досі є споживання товарів та послуг, що значно зменшилося. Мій бізнес — у галузі ділового туризму та організації масових подій, ця сфера налаштована дуже песимістично. За попередніми підрахунками, діловий туризм дійде до докарантинного рівня не раніше ніж через чотири роки. Це за умови, що не буде посилення карантинних заходів і з’явиться дієва вакцина від COVID-19. У сфері організації подій та шоубізнесу залучено приблизно 250 тис. осіб в Україні, понад половина втратила роботу й вимушена змінити професійну сферу.
Бізнес може скористатися можливостями кризи — це шанс вийти з локального бізнес-середовища, критично переглянути свою бізнес-модель і вийти на глобальні ринки. Та, на жаль, Україна ніяк не скористається можливостями, тому що, як ми бачимо, метою нашого уряду є наповнення бюджету, а не розвиток бізнесу. Ми ніколи не чули від українського чиновника заяву на кшталт «Я хочу, щоб в Україні стало більше бізнесу». Ми тільки чули, що треба збільшити кількість робочих місць та кількість надходжень до бюджету, що суперечить саме собі. Неможливо одночасно виконати ці дві умови, бо від збільшення робочих місць надходження до бюджету зростуть не відразу, радше спочатку навіть упадуть.
Читайте також: Увімкнути інстинкт виживання
Розвиткові бізнесу в Україні могло б посприяти зменшення бюрократії. Точна кількість чиновників усіх рівнів в Україні не відома, Дмитро Дубілет під час роботи в уряді так і не зміг її встановити. Підрахувати її приблизно можна за е-деклараціями: заповнюється понад 3 млн декларацій на рік — отже, чиновників на всіх рівнях близько 1 млн осіб. На мою думку, по-перше, значну частину роздутих державних органів потрібно ліквідувати. Вільні кошти спрямувати на зменшення податків, зокрема податків на працю. Сьогодні податок на одного працівника — 41,5%. Для масового створення робочих місць в Україні податки на одного працівника не мають перевищувати 20%, так можна вивести всі зарплати з тіні.
По-друге, держава має спростити під’єднання підприємств до електромережі: зараз новостворені підприємства іноді роками чекають узгодження документів на електрифікацію. Дуже часто від підприємств вимагають хабарі. По-третє, припинити втручання силових органів у роботу підприємств. Хоча б ці три початкові кроки вже значно полегшать діяльність бізнесу в Україні та зумовлять значне економічне зростання як під час карантину, так і після нього. Немає якихось специфічних стимулів для бізнесу під час карантину чи в нормальний час. Стимули для бізнесу завжди однакові: дерегуляція, дебюрократизація та зниження податків.
Іван Компан, засновник First Kyiv Investment Club:
Україна і світ загалом відчули початок кризи в економіці. Україна має досить маленьку сировинну економіку. Процеси, які відбуваються на глобальному рівні, так чи інакше впливають на нашу державу. Якщо глобальна економіка зазнає збитків і все йде шкереберть, то в Україні все так само. Коли криза починалася, у світі думали, що вона розвиватиметься у формі V, але виявилося, що швидкого повернення до попередніх економічних рівнів не буде. Існують різні теорії: чи це буде у формі U чи W, хтось каже, що у формі символу компанії Nike.
Думаю, в Україні все відбуватиметься з певним мультиплікатором відносно подій у світі. Наші страждання будуть трохи більшими за глобальний рівень, але зрозуміло, що й до початку розгортання кризи ми мали багато проблем з економікою, і вони були не ситуативними, а структурними. Їхнє вирішення потребує надзусиль та старань. У мене песимістичний погляд на ситуацію, тому думаю, що Україна виходитиме з кризи довго й болісно.
Є така фраза, що криза — це час можливостей, але ліпше, щоб цих можливостей не було, бо тоді не було б кризи. Не сумніваюся, що хтось обов’язково знайде в кризових ситуаціях можливості заробити та просунути свій бізнес. Україні було важко й до початку кризи. Наче людина довго хворіла, мала багато хронічних хвороб, а потім захворіла на ще одну й має температуру 39 — ми зараз розповідаємо, що це час можливостей.
Читайте також: Зменшення облікової ставки: покаянне пом’якшення
Найбільшими проблемами України є корупція та відсутність правового поля. У нас не працює судова система, тому ми не отримуємо іноземних інвестицій, нами ніхто не цікавиться, а без інвестицій не буде нових технологій і капіталу, не створюватимуться нові робочі місця. Те саме стосується місцевого бізнесу. Якби ситуація більш-менш перебувала в правовому колі, то українці мали б більше мотивації інвестувати власні кошти в Україну, а не втікати за кордон. Держава має розібратися із цією проблемою. Чи можна це зробити в короткостроковій перспективі — ні, у довгостроковій — так. Але є ще один нюанс. Ми маємо щось таке запропонувати світові, щоб до нас потекли гроші й прийшов бізнес. Що це має бути — не знаю, я намагаюся отримати цю відповідь у багатьох розумних, енергійних, освічених та досвідчених людей. Усе може змінитися на краще, але насамперед для цього потрібно змінювати країну й боротися з корупцією, яка вже перевищила всі можливі межі.
Сергій Шкляр, партнер-засновник юридичної компанії Arzinger:
Ми відчули початок кризи, але не знаємо, як вона розвиватиметься з урахуванням ситуації з COVID-19. Хоча спостереження за нашими клієнтами свідчить, що криза схожа на попередню — 2008 року. У нас, юристів, стає більше роботи, пов’язаної з проблемами: суди, кримінальні справи, консалтинг. Я спілкуюся з багатьма партнерами, клієнтами, вони з різних сфер і по-різному проходять цю ситуацію. Є й такі бізнеси, що на ній заробляють. Загальна тенденція така: усе добре в преміумсегменті й погано в середньому. Найбільше постраждає, як ми розуміємо, середній клас.
Я думаю, що важливо провести в Україні загальну приватизацію за прозорою зрозумілою процедурою — приватизувати державні підприємства, землю. Крім того, довести до кінця судову реформу. Попередній владі вдалося перезавантажити Верховний Суд, і до нього зараз претензій немає. А до першої та другої інстанції є, бо там реформа ще не відбулася. Треба все доводити до логічного завершення. Також треба збільшувати кількість іноземних інвестицій України, тому що зараз їх немає. Крім того, потрібно врегулювати серйозні корпоративні конфлікти, які відбуваються на різних підприємствах, зокрема за участю держави.