Один із найвідоміших та наймальовничіших замків України було споруджено на місці більш давніх, але менш витончених укріплень. Замовником став Великий Коронний гетьман Станіслав Конєцпольський, якому належали ці землі. Підгірці – це не замок у прямому сенсі, а модний на той час тип багатого житла – villa castello (укріплена вілла). Італійська ідея доби Ренесансу – сполучення розкішного житла з бастіонними укріпленнями – швидко поширювалася Європою. Тож за взірець для Підгірців слугував укріплений палац королів Франції Шато Неф у Сен-Жермен-ан-Ле. Відомо, що закордонну ідею втілювали двоє іноземців – придворний фортифікатор Конєцпольського француз Гійом Левассер де Боплан та італієць-будівничий Андреа дель Аква. Оскільки земляк будівлі-першозразка прославився переважно проектуванням укріплень (Бар, Броди, Кодак в Україні, Дьєп у Франції, Картагена в Колумбії), найімовірнішим автором вишуканого палацу, що спирається на утворений бастіонами цоколь, був Андреа дель Аква.
Конєцпольський був не останнім власником Підгірців – замок переходив із рук до рук представників різних магнатських родів. І кожен наступний власник намагався додати розкоші інтер’єрам та багатства колекції творів мистецтва, яку збирали кілька поколінь. А коли Вацлав Пьотр Жевуський у 1770-ті роки влаштував у палаці один із найкращих приватних театрів Європи, Підгірці стали називати не інакше як «галицький Версаль». Час не шкодував колишньої гетьманської резиденції, тож реставратори вже не перший десяток років намагаються повернути замку-палацу бодай частку колишньої величі.