Сутички тривали чотири ночі поспіль. «Ми всі не спали, — розповіла Тижню Інна, одна з мешканок міста Діжон. — Хоча бійки відбувалися лише в одному досить неспокійному спальному районі. Усі знали, що в хлопців є не лише ножі й бейсбольні бити, а також вогнепальна зброя. Досі не розумію, чому в сутички майже не втручалася поліція». Інна, українка з Житомира, живе в Діжоні понад десять років. «До конфлікту про чеченців узагалі не було чути, — уточнила жінка. — Натомість не таємниця, що вихідці з Магрибу контролюють чорний ринок наркотиків. Саме довкола цієї теми сьогодні найбільше спекуляцій. Але я погано уявляю, що якісь три десятки чеченців, які поселилися в місті під час Другої чеченської війни й після неї, можуть перебрати цей контроль під себе в численних і структурованих вихідців із Північої Африки…».
Читайте також: Привид пересмішника
Згідно зі свідченнями очевидців, сутички спричинив банальний побутовий конфлікт. «Чеченський підліток проходив повз кальянну в центрі міста, де зазвичай відпочивають дилери, — розповів Тижню Іса, мешканець Діжона. — Він чомусь зупинився, на щось задивився, затримався… Це роздратувало завсідників бару. «Чого став? Геть звідси!» — виштовхали вони хлопця й надавали запотиличників». Хлопець поскаржився старшому братові. Брат, який щойно закінчив роботу, побіг з’ясовувати, що сталося. Розмова закінчилося бійкою. «Моєму синові подзвонили о другій ночі, — розповів Тижню Зелімхан, батько одного з хлопців, який постраждав від сутичок. — Друг попросив його допомогти дістатися до шпиталю: він непритомнів і стікав кров’ю. Коли син його нарешті знайшов у парку неподалік кальянної, на нього також напали з ножами й битами. Добре, що хтось здогадався викликати швидку…»
Далі події розвивалися блискавично. Новина розлетілася по соцмережах. На допомогу малочисельній чеченській громаді Діжона вирушили земляки з інших міст не лише Франції, а й Бельгії та Німеччини. Солідарність? Звичайно, але не тільки. «Події в Діжоні — добре зорганізована політична диверсія Кремля, — вважає Хазман Бакаєв, учасниця чеченського політичного спротиву, яка постійно мешкає в Парижі. — Ідеться про те, щоб скомпрометувати і знищити політичний спротив Ічкерії, зафіксувавши в суспільній думці негативний образ супротивника. Москві вигідно, щоб західне суспільство вважало чеченців бандитами. Тому до розборок швидко долучилися провокатори».
Читайте також: Оновлення репертуару
Українцям легко зрозуміти проблеми чеченської громади Франції. Московський імперіалізм систематично вербує яничарів, щоб досягати власних цілей українськими, молдавськими, чеченськими, грузинськими й будь-якими іншими руками. «З-поміж тих чеченців, хто має, станом на сьогодні, політичний притулок у Франції, лише якихось 10% — справжні політичні біженці, — пояснила Тижню Хазман Бакаєв. — Ще 50% — це переважно аполітичні люди, настільки травмовані жахом війни, що їм байдуже щодо влади. Решта — засланці Путіна, які дестабілізують і чеченську громаду, і Францію загалом».
Версію про можливий десант до Діжона кремлівських провокаторів не заперечує Зелімхан, батько потерпілого в бійках хлопця. «Почали приїжджати люди, яких ми зовсім не знаємо й у яких нічого не просили, — розповів він Тижню. — Вони поводилися, мабуть, надто різко…». Той факт, що на одному з відео чітко чути вигуки «Хай живе Путін!» також свідчить на користь політичної складової. Якою вона була — випадково й ситуативною чи навмисною — мало б з’ясувати слідство, якби серйозно взялося до справи. Врешті, славити очільника Кремля могли й араби (щоб розлютити чеченців), і кадировці.
Спалені автівки, розтрощені камери спостереження й вітрини, вилучена холодна зброя та наркотики, арешти, поранені… Таким є підсумок нічних боїв у Діжоні, які припинила зовсім не поліція. Міський мулла запросив до мечеті представників обох ворогуючих громад і зумів відновити спокій. Чи надовго? Цього ніхто не знає, бо безкарність, що панує у проблемних кварталах багатьох французьких міст, давно стала буденщиною. Поліція оминає райони з лихою славою, а вакуум влади швидко заповнюють кримінальні структури, які загалом намагаються не конфліктувати з місцевими, але й не дуже переймаються, якщо ті раптом під час бандитських розборок потраплять під «гарячу руку».
«Так, я взяв дубця й пішов на вулицю, — цитує AFP одного з учасників побоїща з магрибської сторони. — Нас покинули напризволяще, я вирішив діяти сам». Як наголошує AFP, він «відмовився засудити сусідів, які мають у домі вогнепальну зброю». Автомати Калашнікова, що їх чітко видно на відео, не фігурують у прес-релізах поліції за результатами обшуків. Сили правопорядку через сутички в Діжоні зазнали нової хвилі критики: і від громадськості, і від політиків у проекції на близькі місцеві вибори.
Лідер крайніх лівих Жан-Люк Меланшон пропонує «взагалі роззброїти» поліцейські підрозділи. Крайні праві на чолі з Марін Ле Пен звично закликають викинути за межі Франції всіх «проблемних іноземців», що перетворюють «французьку провінцію на багатостраждальний Ліван, який став жертвою зіткнень зовнішніх сил на своїй території». Мер Діжона, соціаліст Франсуа Ребсамен, констатує: «Оскільки правосуддя постійно запізнюється, а поліція надто обмежена в засобах, чеченська громада вирішила захищатися самотужки». Він закликає надавати більше коштів силовикам і сподівається скористатися темою безпеки у своїй виборчій кампанії, щоб його переобрали на четвертий термін.
Конфлікт чеченської та магрибської громад, що розпочався, схоже, на порожньому місці, спричинив велику інформаційну хвилю. На події зреагували не лише більшість французьких мас-медіа, а й компетентні органи. У пресу просочилися фрагменти з конфіденційних нотаток Центрального управління кримінальної поліції, що досліджують, зокрема, феномен «чеченської організованої злочинності у Франції». Прецедент справді показовий, бо французькі закони загалом забороняють збирати інформацію про етнічне походження осіб. «У внутрішніх документах ми мусимо описово характеризувати злочинну мережу, що базується на принципі етнічної приналежності, — давніше на умовах анонімності пояснював Тижню один із французьких поліцейських. — Закон не дозволяє вживати такі вислови, як «китайська мафія» чи «албанська мафія». Обмеження було встановлено після Другої світової війни задля попередження імовірних переслідувань, як за часів Голокосту».
Схоже, у випадку з нотатками про «чеченську мафію» з правила вирішили зробити виняток. «Демонстрація сили чеченськими кримінальними угрупуваннями «дедалі частіше виникає на території країни і змінюється в напрямі безпрецедентної брутальності», — цитує закритий документ від 16 червня часопис Le Figaro. Нотатки з’явилися під час вуличних бійок у Діжоні, і французька преса їх дуже широко коментувала. «Конфлікти між чеченцями й іншими спільнотами, насамперед вихідцями з Магрибу, часто стосуються питання честі або взаємин у сірій зоні економічної діяльності», — вважають у кримінальній поліції. Навіть якщо конфлікт у Діжоні підпадає під першу категорію, то, як цитує «джерело, близьке до розслідування» газета Le Parisien, більшість учасників сутичок із чеченського боку належать до «організованої злочинності». Аналогічні записи щодо арабських кримінальних мереж преса поки що не публікує. Натомість «чеченський бандитизм» регулярно пов’язують із «чеченським рухом боротьби за незалежність», а також з ісламським тероризмом.
Читайте також: Перевищена сила
Наскільки такий погляд на чеченців інспірований і заохочений Росією, визначити важко, проте очевидно, що Москві він безперечно вигідний. Сумнівні російськомовні сайти, блоги і сторінки в соцмережах рясніють публікаціями, що активно схвалюють «чеченський самозахист» у Діжоні й долучаються до формування образу «лихого та хижого» народу, з яким ніхто, крім Москви, не може й не зможе впоратися. Поборники незалежності методично потрапляють на один рівень із банальними бандитами за принципом «усі вони однакові». Компрометація всього народу, заохочення внутрішнього розбрату… Навіщо Кремлю відмовлятися від технологій, що так добре спрацьовують?
«Чи почуваюсь я в безпеці у Франції? Аж ніяк, — сумно посміхається Арслан, політичний біженець, який живе в Парижі понад 20 років. — Після вбивства чеченського блогера Імрана Алієва в Ліллі всі, здається, зрозуміли, що безпеки немає ніде». Діжонські події дають змогу припустити, що в перспективі президентських виборів чеченську карту зможуть знову використовувати для дестабілізації французького суспільства. Сила Росії — в слабкості інших. Мережу впроваджених агентів не для того формували, щоб вона простоювала без діла. Жодну нагоду розхитати човен не варто змарнувати. Навіть коли все починається з банальної побутової сварки.