З 5 серпня Ізраїль оголосив про проведення антитерористичної операції «Світанок» на території Сектору Газа. В якості цілі було заявлено знищення бойовиків «Ісламського джихаду». Тим не менш, серед 44 вбитих та понад 300 поранених палестинців бойовиками були далеко не всі. У відповідь із Сектору випустили кількасот ракет, але в Ізраїлі обійшлось без жертв. Загибель цивільних палестинців, а також низка інших подій останніх днів вкотре нагадали, що старі шрами на тілі світу болять часом не менше, аніж свіжі рани. Тож варто пригадати, у якому стані зараз перебуває палестинське питання — один із найдавніших територіальних конфліктів світу.
Скарбничка ненависті
Палестинська проблема – це історія нескінченних загострень та конфліктів, які трапляються між періодами відносно спокійної стагнації. Ситуацію останніх кількох місяців важко назвати спокійною. Окрім подій на кшталт заворушень на Храмовій Горі, котрі вже сприймаються, як звичний інформаційний фон, мали місце й «видатні» випадки. Так, 11 травня в палестинському місті Дженін під час рейду ізраїльської армії, була вбита журналістка аль-Джазіри Шірін Абу Акле. Наявні факти вказують, що куля, від якої загинула Абу Акле, була скоріш за все випущена саме з ізраїльської зброї.
Що це було — незумисний постріл, що призвів до трагедії, чи цілеспрямоване вбивство, розбираються ще й досі. Цілком передбачувано, палестинці, провівши власне розслідування, зробили все, щоб надати інциденту максимального розголосу і відповідного політичного прочитання. Похорон Абу Акле перетворився на маніфестацію, яка закінчилась сутичками з ізраїльською поліцією і десятками поранених. Тимчасом розслідування, яке розпочав Ізраїль, триває ще й досі: 30 липня Держсекретар США Ентоні Блінкен навіть поквапив міністра оборони Ізраїлю, вимагаючи якнайшвидше опублікувати остаточні висновки.
Втім, до яких би висновків не дійшли палестинські, ізраїльські чи будь-які інші розслідувачі, загибель Абу Акле з перших секунд стала тим, чим була приречена стати — черговим внеском у скарбничку ненависті між двома народами.
Тероризм і вибори
Те, якої глибини та гостроти набуло протистояння за десятиліття, регулярно виливається в психози, поодинокі чи масові. Днями, а саме 14 серпня, в Єрусалимі відбувся теракт: 27-річний палестинець обстріляв автобус, поранивши вісьмох людей. У своєму уявленні, він, певно, мстився за вбивства, скоєні в ході операції «Світанок». Але на практиці він лише посилив впевненість Ізраїлю у необхідності подібних антитерористичних операцій. І кожна така спроба вдатись до асиметричного спротиву через атаки на цивільних, щоразу нагадує ізраїльтянам, навіщо їх держава робить в Газі те, що вона робить.
Читайте також: Між Ізраїлем та «Ісламським джихадом» перемир’я – що спровокувало нове загострення в регіоні
У певному сенсі, настрої ізраїльтян можна порівняти з американською антитерористичною істерією після теракту 11 вересня. У обох випадках головним мотивом є страх перед раптовими і нищівними атаками. Цей страх є цінним політичним ресурсом. Хоча варто розуміти, що політики часто продають виборцям не безпеку, а лише відчуття безпеки. У цьому контексті, проведення антитерористичних операцій для ізраїльських лідерів – акт політичної волі, що посилає виборцям сигнал «ми працюємо над вашою безпекою». А те, що після цього в центрі Єрусалима обстрілюють автобус, слугує лише додатковим аргументом на користь подальших операцій.
Восени у Ізраїлі відбудуться парламентські вибори і нова хвиля взаємних атак створює специфічний фон для політичного процесу. Але навряд чи палестинська проблема може бути колись вирішена розміщенням додаткових комплексів «Залізного куполу» над Ізраїлем.
Бюрократія та молодь
З палестинського боку, події останніх днів також яскраво демонструють деякі симптоматичні явища. Палестинський рух пережив багато історичних фаз розвитку, декілька разів міняючи свою ідеологічну платформу, пройшовши крізь націоналізм, соціалізм, а зараз звернувся до ісламізму. Існує ціла плеяда організацій, які об’єднують палестинців та пропонують їм свої стратегії досягнення «світлого майбутнього». Це створює колосальний розкол у суспільстві, хоча Сектор Газа та Західний Берег впродовж десятиліть й так керуються різними політичними структурами. Через те, що вибори в адміністрації по факту не проводяться, Палестиною керують пристаркуваті бюрократи, що користуються мінімальною популярністю серед населення.
Читайте також: В Ізраїлі, що переживає жорстку політичну кризу, знову змінився прем’єр
Після провалу дипломатії Ясіра Арафата палестинці переживають затяжне розчарування у мирних засобах боротьби за незалежність. Молодому поколінню важко прийняти поразку. Через це певною популярністю користуються організації на кшталт «Ісламського джихаду», які, принаймні, демонструють нескореність. Очевидно, що мляве пострілювання саморобними ракетами, які вбивають більше арабів, аніж євреїв, слабко допомагає досягненню незалежності. Тим не менш, смерть політики в країні змушує активну молодь шукати якісь способи самовираження, серед яких акти тероризму, дають можливість відчути, що ти борешся.
Дефіцит сенсів
Крім уже звичних актів взаємного насильства, ізраїльсько-палестинський конфлікт часом набуває неочевидних форм культурної війни. Днями стало відомо, що у палестинському місті Віфлеєм зникло відоме графіті англійського художника Бенксі. Воно з’явилось там 2007 року на стіні покинутого пункту ізраїльської армії поруч зі стіною, що розділяє Ізраїль та Палестину. Роботи Бенксі на Західному Березі та в Секторі Газа, яких було кілька, мали на меті повернення дискурсу про конфлікт в публічний простір, протест супроти війни та експлуатації. Симптоматично, що графіті, про яке йдеться мова, опинилось у музеї мистецтв Тель-Авіва. Для палестинців подія – символічний акт приниження. Витвір мистецтва, який мав на меті підтримку Палестини, був одного дня просто вивезений з території країни.
Таким чином, історія протистояння, політична ідея палестинської боротьби неначе стираються з історії. У руху зараз немає лідерів, немає єдиної ідеології, а важливі його символи можна просто взяти й вкрасти. Дефіцит сенсів породжує замкнене коло: терористичний акт з боку палестинців – військова операція Ізраїлю – наголошення світової спільноти на необхідності діалогу – повернення до статусу-кво, а потім знов теракт. Така ситуація зберігається тому, що вона загалом влаштовує всіх: керівництво Ізраїлю, палестинських бюрократів, Ердогана, який щоразу кидається захищати палестинців, та ще багато кого. Сумно лише те, що смерті продовжуються, а конфлікт зараз здається далеким від вирішення, як ніколи.