У перші місяці окупації донецькі пастори намагалися знаходити якісь компроміси з місцевими ополченцями, багатьох з яких вони знали особисто. У липні в місто почали прибувати найманці, і становище християн погіршувалося, пише на сторінках Тижня російській релігієзнавець, доктор філософських наук Ніколай Карпіцкій.
За його словами, після приходу Іґоря Стрєлкова (Ґіркіна) в Донецьк різко почастішали арешти християн, у серпні 2014-го репресії досягли піку, після чого пішли на спад.
«Подальше зменшення рівня гонінь зумовлено декількома факторами. По-перше, сепаратисти вже визначилися з власністю, все, що вони хотіли відібрати, вони вже відібрали. Були навіть поодинокі випадки повернення споруд церкви громадам. По-друге, пастори і священики, які викликали роздратування сепаратистів, змушені були покинути окуповану територію. Діяльність православних церков не Московського патріархату припинилася. По-третє, сепаратисти поступово звикли до протестантів і почали виробляти якісь загальні принципи управління територіями. По-четверте, сепаратисти побачили, що допомога протестантів нужденним знижує рівень соціального напруження», – пише Карпіцкій.
Саме тому, вважає автор, бойовики незвично терпимо ставляться до вайшнави, які в межах програми «Їжа життя» годують голодуючих на окупованих територіях. Хоча від репресій вайшнави постраждали разом з іншими конфесіями: були арешти окремих адептів цієї релігійної течії, проведення будь-яких публічних вайшнавських заходів заборонили, але вони воліють не акцентувати на цьому увагу громадськості, вважаючи, що головним пріоритетом зараз є благодійне роздавання їжі.
Однак, пише Карпіцкій, це не зупинило репресій, а додало їм інший, більш впорядкований і прагматичний характер. Замість захоплень церковних будівель сепаратистська влада обирає стратегію примусу до співпраці, і першим кроком є вимога реєстрації церков. Проте цей процес поки що на початковій стадії, і прямих репресій за відмову реєстрації ще не було. Незважаючи на це, моральний тиск зростає.
«Усередині релігійних громад і навіть церковних рад з’являються групи, що підтримують сепаратистів, які наполягають на співпраці з сепаратистськими властями. Пасторам і парафіянам небезпечно показувати проукраїнську позицію навіть усередині церкви, оскільки можуть донести у «Міністерство державної безпеки», яке проводить політичні репресії проти вільнодумців», – ідеться у матеріалі.
Детальніше читайте у матеріалі «Свобода від совісті. Сепаратисти розв'язали релігійний терор» у черговому числі «Українського тижня».
Читайте також: Релігієзнавець: В Україні релігійність здебільшого ситуативна.