«На першому місці з причин смертності у світі – тютюнопаління, на другому – зловживання алкоголем, на третьому – ожиріння», – чую розмову двох продавців-чоловіків на столичному книжковому ринку на Петрівці. На дворі – травневі вихідні. На столі у них – ноутбук з великим монітором, відкоркована пляшка шампанського та попільничка з недопалками. «Мабуть, святкували 1 травня», – міркую я. Цієї традиції доби комунізму так само важко позбутися, як, наприклад, куріння. Бо, хоч хлопці, аби вбити час, розважають одне одного печальною статистикою, без сумління та сорому продовжують смалити цигарки, попиваючи шампанське, на очах у споживачів літератури.
Цікаво, чи є Петрівка громадським місцем, де не можна палити? Мабуть, що є. Так само, як поліклініка, зупинка тролейбуса чи тамбур потяга. Втім, хоч ці місця віднесені до місць, де заборонено палити, українці на це не зважають. Свіжа, як то кажуть, ситуація: їду потягом з Ужгорода до Києва. В одному купе зі мною студентка, яка часто кудись виходить. По запаху я розумую, що курити. І до біса їй та провідникам писані правила й закони та моє бубоніння-незадоволення, коли є неписані. Коли я приїжджаю в області, їхні мешканці живуть по своїм законам та правилам, – десь приблизно XIX століття. І якщо чують по телевізору про якусь там заборону паління та реклами цього зілля, пропускають мимо вух, як чергову обіцянку-цяцянку нашого президента жити краще.
З іншого боку, якщо сідаєш, скажімо, у якесь райцентрівське таксі, а в ньому – повно диму, хоч вішай сокиру чи відрубуй нею голову (образно, звісно) водію, аби врятувати своє здоров’я, лукавиш, що вагітна й просиш водія викинути цигарку. Цей залізобетонний аргумент діє одразу. Таксист викидає цигарку, і ти, сповнена самоповаги, їдеш у своїх справах. Тобто справа не в «поганій» натурі співвітчизників, а в тому, що прийняти закон це – одне, донести його суть до людей – друге, дотримуватися – третє.
Тридцять першого травня світ (мабуть, Україна теж) відзначатиме день боротьби з палінням. У нашій країні відповідно до даних національного опитування (2010 рік) про вживання тютюну 25,5% дорослого населення є щоденними курцями. Звісно, це, багато, бо не слід забувати також про вплив сигаретного диму на оточуючих. В Україні вже заборонили рекламу цигарок, а нещодавно Кабмін затвердив перелік картинок, які зображують можливі наслідки паління на пачках сигарет. Малюнки не з приємних, на них зображені уражені раком легені, людина за гратами з цигарок, труп у лікарні, людський череп, утроба матері із зародком, жінка, яка везе пустий візок, пошкоджені курінням артерії. Усі ці типу страхіття направлені на одне: зменшити статистику курців, акурат серед підростаючого покоління, бо воно ще в силах курити.
Не лише картинки попереджатимуть про небезпеку для здоров’я, а й відповідний текст-піктограма під кожною з них: «Куріння викликає рак легенів», «Курці вмирають рано», і т.п. «Куріння викликає повільну та болісну смерть», «Куріння викликає старіння шкіри», «Куріння під час вагітності завдає шкоди вашій дитині», «Куріння пошкоджує сперму і може призвести до імпотенції» і т.п.
Цікаво, як діятимуть на людську психіку нові малюнки та надписи? Хочу бути оптимісткою. Як пояснив «Тижню» Костянтин Красовський, два роки тому в Україні було проведено опитування, і за його результатами, більше половина опитаних вважають, що «страшні» картинки зроблять свою добру справу. Інші дослідження свідчать, що нинішні текстові надписи на цигаркових пачках поруч з іншими факторами зменшують кількість курців.
Першою країною, яка у 2001 році застосувала графічні зображення на тютюнових виробах, була Канада. На той час 19% канадців курили. Зараз їхня кількість зменшилася до 13%. Втім експерти вважають, що панацея не в картинках, а в комплексі заходів. Наприклад, надзвичайно дієвим засобом проти паління є не тільки заборона реклами цигарок (відомо, що чим більше заборон, тим більше бажання їх порушити), а й наявність соціальної реклами. Чому б тому ж самому футболісту Шевченку, який раніше рекламував пиво відомої марки, не ратувати за життя без паління»? Або Анні Лорак не заволати з бігдорбів словами відомого шлягеру Алли Пугачової «Брось, сигарету, брось!»? Чи заспівати на цю тему свою пісню?
Незважаючи на заборону реклами тютюну, в Україні немає повної заборони сигарет. Рекламу можна побачити в Інтернеті, супермаркетах, ларьках для продажу цигарок.
На розробку графічних зображень на цигаркових пачках, що повинні з’явитися наступного року в Україні, державні кошти витрачені не були. Зразки малюнків надав Євросоюз. За словами нардепа Лесі Оробець, в державах, де картинки застосовують, дитяче паління падає в рази. Бо тримати таку пачку з цигарками огидно, пригощати дівчину не гламурно. Психологи солідарні з Оробець. Кандидат психологічних наук Лариса Дідковська, вважає, що «страшні» картинки можуть викликати суб’єктивне сприйняття. «Якщо огиду, і через це людина не захоче брати папіросу, це – добре. Бо чому курять та п’ють? Щоб отримати задоволення», – пояснює Дідковська.
За її словами, в уже згадуваній Канаді ніде немає реклами тютюну та алкогольних напоїв. Цигарки не лежать на видному місці. Якщо покупець хоче їх купити, продавець витягує цигарки із закритої шухляди. На вулицях не побачиш людей з цигаркою, вони палять у відведених місцях. Одначе в цивілізованій Європі є інша проблема – наркотики, зокрема, марихуана, ЛСД, «екстазі». Бо найбільші гроші можна заробити на емоціях: проституції, ігровій залежності тощо.
А от столичний психолог Катерина Істоміна не вважає нові сигаретні малюнки дуже страшними. За її прогнозами, картинки матимуть вплив насамперед, на підлітків та молодих мам. «Багато підлітків не знають про наслідки тютюнопаління. Вони бачать лише один бік: куріння це – ознака дорослості, це круто, по ковбойськи. А тут інша картинка – куріння впливає на потенцію й шкодить сперматозоїдам. Це розширює їхню поінформованість», – говорить Істоміна. На її думку, якщо зображення на цигарках не будуть змінюватися, люди до них звикнуть й не відчуватимуть відрази, тому психолог радить час від часу змінювати сюжети малюнків.
Павло Фролов, завлабораторією Інституту соціальної і політичних психології Академії Педагогічних наук України «страшні цигаркові зображення» вважає залякування, своєрідною шоковою терапією, проти чого психіка утворює захист. «Такі техніки використовують давно, причому не лише для боротьби з палінням, але й з метою зменшення дорожньо-транспортних пригод. До прикладу, якщо у Японії водій порушив правила дорожнього руху, йому протягом години показують фільм із страшними наслідками аварій», – розповідає Фролов. – «Коли для водіїв ввели паски безпеки, про це почали складати анекдоти. Так само буде з картинками», – вважає науковець і додає, що їхня дія обмежена в часі.
Істоміна каже, що на заядлих курців нововведення не вплине через психологічну залежність. «Я палю вже десять років, і якісь там картинки нічого не змінять. Аби були цигарки, а до малюнків можна звикнути», – каже 40-річний Микола з Тернополя. З такими ж затятими курцями знайомий 35-річний Павло Мельник з Чернівців: «Я багато розмовляв з курцями про шкоду куріння. Всі усе розуміють, але віз і нині там. Поки по башці не вдарить, нічого не зміниться у них. Причому жорстко, типу раку чи відрізання ноги, чи ще щось подібне» – говорить Мельник.
Що ж, може дійсно ті продавці книжок на Петрівці були правими?