Переможець конкурсу «Міський молодіжний роман 2007» Артем Чех оприлюднив новий роман (це плюс). Від попередніх текстів «Doc 1» відрізняється заледве (це мінус). Книжка з’явилася на тлі тотального мовчання ягнят, овець і козлищ від укрсучліту (це плюс – треба ж студентам щось читати). Та понад цільову аудиторію вона навряд чи вийде (це мінус – принаймні, для книготорговців). Хіба громадяни середнього віку раптом заходяться досліджувати по текстах автора, чим же переймаються народжені ними чада (це плюс – може, тоді батькам стане соромно за свою буттєву інфантильність, яка щедро проросла в їхніх нащадках). Але то навряд, бо художня словесність ще нікого нічого не навчила (це – мінус для тих, хто плекав таку ілюзію).
В основі «Doc 1» – реалії сьогодення, притомна історія з життя представників різних поколінь і продуманий сюжет (останнє – безперечний плюс: зустрівши у взірцеві українського красного письменства таку-сяку структуру, радію, ніби знайшла залізні докази існування Діда Мороза). Враження псують численні русизми, які вигулькують то у вигляді «своєї болі», то «розмовляли на відсторонені теми» (сторонні, необов’язкові, вільні теми – будь ласка). Та, схоже, такі дрібниці автора мало цікавлять (великий плюс – стабільна психіка упереміж зі здоровим усвідомленням свого місця в мистецтві). Артем Чех і не приховує, що українськими накладами ситий не будеш, а закордонні за сприятливої ринкової кон’юнктури підтягнуться (мінус, адресований аж ніяк не нашому героєві: один із європейських літературних векторів нині спрямований саме на одноклітинні тексти).