23 липня компанія «АрселорМіттал Кривий Ріг» (АМКР) та корпорація ІСД повідомили про створення консорціуму для участі в приватизації й подальшій добудові Криворізького гірничозбагачувального комбінату окислених руд (КГЗКОР). Як стало відомо, відповідну угоду підписали в червні цього року. Шанси новоствореного альянсу стати переможцем конкурсу по КГЗКОР дуже непогані. Здобувши контроль над комбінатом, ІСД нарешті вирішить свої проблеми з браком залізорудної сировини, тоді як «криворізькі індуси» матимуть плацдарм для можливого придбання нових металургійних активів в Україні.
ОСТАННІЙ ШАНС НА РІВНОВАГУ
Після злиття в кінці минулого року гірничо-металургійних активів компанії СКМ (належить Рінату Ахметову) та «Смарт-Холдингу» (належить російському бізнесменові Вадіму Новінскому) більше 70% українського ринку залізорудної сировини опинилися під контролем ахметівської «Групи Метінвест». Монополізм? Та як сказати: Антимонопольний комітет України в цій ситуації порушення «Групою Метінвест» антимонопольного законодавства не помітив. Утім, іншим учасникам ринку від цього не легше. Конкурентні металургійні підприємства – «Індустріальний союз Донбасу» (Алчевський і Дніпровський металургійні комбінати), а також «Запоріжсталь» та Меткомбінат ім. Ілліча майже повністю залежать від «Метінвесту» в постачанні залізорудної сировини.
Спроби ІСД виправити ситуацію, налагодивши імпорт залізної руди з Бразилії, виявились не достатньо ефективними внаслідок перевантаженості українських глибоководних портів. Проте є ще одна – чи не єдина – можливість вийти із ситуації «гострої сировинної недостатності». Мова йде про недобудований Криворізький комбінат окислених руд |див. довідку|. Так, наразі ситуація з приватизацією КГЗКОР залишається досить невизначеною – 21 липня президент України своїм указом призупинив розпорядження Кабміну стосовно приватизації комбінату вже в нинішньому році.
Але питання назріло – і майбутній власник підприємства може бути визначений досить швидко. Втім, структури, які наразі контролюють українську руду, аж ніяк не хотіли давати конкурентам шанс на виживання. Адже, не маючи доступу до сировини, меткомбінати будуть вимушені продатися тим, у кого такий доступ є. І щоб зробити цей сценарій єдиноможливим, у жовтні минулого року для добудови КГЗКОРу російський «Металоінвест», «Смарт- Холдинг» та Фонд державного майна України створили спільне підприємство «Українська рудно-металургійна компанія» (УРМК). Назвати цей крок тодішнього уряду Януковича на підтримку саме таких «добудовників» комбінату ангажованим означає висловитися дуже м’яко. Адже створення СП у такому форматі лобіювали люди Ахметова, зокрема, почесний президент Північного та Центрального гірничо-збагачувальних комбінатів, народний депутат Олександр Вілкул. Зрозуміло, що за цього розкладу комбінат так чи інакше потрапляв би під контроль Ахметова.
Але ситуація змінилася, причому одразу з двох причин. Перша – відставка уряду Януковича після дострокових виборів. Друга – «спадщиною» КГЗКОР зацікавився ще один дуже потужний гравець. А саме – індійсько-українська «АрселорМіттал Кривий Ріг».
ІНДІЙСЬКИЙ ЗАХИСТ
Річ у тім, що «Ук раїнська рудно-металургій на компанія» збиралася запустити комбінат в експлуатацію за допомогою російської сировини. Натомість раніше сировинною базою підприємства було чітко визначе но відвали окислених руд. Вони належали «Криворіжсталі», а після при ватизації перейшли у власність її нових індійських господарів. Одразу після придбання «Криворіжсталі» тоді ще компанія «Міттал Стіл» заявила про бажання добудувати комбінат окислених руд. Але Фонд держмайна вирішив, що пропозиції «АрселорМіттал Кривий Ріг» недостатньо привабливі для держави. Зокрема, стверджувалося, що засновники УРМК запропону- вали ефективнішу схему розрахун- ків з іноземними учасниками будівництва комбінату – Румунією та Словаччиною.
Проте «мітталівці» не здалися без бою, задіявши власні лобістські механізми, які відіграли неостанню роль у приверненні до проблеми Віктора Ющенка. Паралельно з цим власники «Криворіжсталі» постійно намагалися об’єднатися у своїй боротьбі з кимось із українських безсировинних металургійних підприємств. Спочатку вони оголосили про плани інвестувати в добудову комбінату $0,8 млрд спільно з ММК ім. Ілліча, але його директор Володимир Бойко спростував це повідомлення, заявивши, що йому на КГЗКОР робити нічого. Наприкінці минулого року АМКР виступив єди- ним фронтом з ІСД проти створення Фондом держмайна СП з добудови комбінату фактично без проведення конкурсу. Створення консорціуму, який заявив про наміри самому взяти участь у приватизації комбінату, стало логічним продовженням співпраці ІСД та «Міттал Стіл» у цьому напрямі. Втім, не виключено, що до «подвійного пакту» приєднаються інші учасники ринку, принаймні, нинішні члени консорці- уму заявили, що залишаються відкритими для переговорів з іншими компаніями, зацікавленими в інвестуванні у добудову КГЗКОР.
ВСІ АБО НІХТО
Однак говорити про відсторонення «Української рудно-металургійної компанії» від добудови комбінату зарано. Держава в особі ФДМУ підписала відповідні документи про її створення, учасники проекту вже внесли певні кошти, які пішли на погашення боргів КГЗКОРу перед Пенсійним фондом, Фондом соціального страхування та іншими бюджетними установами. Тому легко відмовитися від СП державі не вдасться. Дуже складним залишається питання розрахунків із Румунією та Словаччиною, які брали участь у будівництві комбінату ще за часів СРСР. Саме ця проблема найбільше гальмує початок добудови підприємства, бо наші колишні партнери постійно змінюють свої вимоги. Раніше Румунія погоджува- лась отримувати борг продукцією комбінату, сьогодні вона вже хоче тільки грошей. Існує проблема з оцінкою майнового комплексу КГЗКОР, без якої неможливо розрахувати його реальну вартість. Призупинення президентом приватизації комбінату в 2008 році робить терміни його приватизації невизначеними й дає змогу конкурентам «донецько-індійського» альянсу перегрупувати сили й перейти в наступ.
Цікаво, що днями з’явився додатковий фактор впливу на ситуацію навколо КГЗКОР. В обізнаних колах пройшла інформація про те, що найближчим часом ІСД придбає потужна російська компанія Evraz Group. Хоча це ще не підтверджено офіційними особами компаній, ступінь достовірності повідомлення досить високий. Поглинання ІСД російською компанією, з одного боку, робить консорціум ІСД-АМКР ще потужнішим претендентом на придбання КГЗКОР, але, з іншого боку, позбавляє його суто політичної переваги над конкурентом. Лобісти консорціуму не зможуть позиціонувати його як більш «патріотичний», бо різниці між російсько- українською УРМК та російсько-індоукраїнським консорціумом уже не буде.
Наразі можливі два сценарії розвитку подій навколо приватизації комбінату окислених руд. Перший – «війна на знищення», коли конкуренти намагатимуться за будь-якої ціни «дотиснути» рішення на свою користь. Але, враховуючи нинішній паритет сил, а також загострення політичної ситуації з наближенням президентських виборів, шансів «отримати все й назавжди» буде небагато. Найімовірніше, приватизацію заблокують за принципом «як не мені, то й нікому», і на кілька років про неї можна буде забути. Другий сценарій зумовлений тим, що гострий дефіцит залізорудної сировини нікуди не зник, і принаймні половина претендентів на комбінат украй зацікавлені в його продукції. Тому вони шукатимуть порозуміння, щоб прискорити запуск цього довгобуду. В цьому випадку варто очіку- вати приєднання до «залізного пакту» ІСД та «АрселорМіттал» нових учасників, можливо, навіть із табору нинішніх «ворогів» цього альянсу.
.jpg)
Графіка: Павло Ніц
[769]
ДОВІДКА
Солодкі перспективи окислених руд
У Криворізькому залізорудному басейні розвідані значні поклади гематитової руди, яка містить велику кількість заліза, але є маломагнітною, тому переробляти її значно складніше. Такий тип руди називають окисленим. Крім покладів окисленої руди, велика її кількість накопичилась у відвалах гірничозбагачувальних комбінатів. Сааме, щоб переробити ці відвали, у 1980-х роках ухвалили рішення побудувати Криворізький гірничозбагачувальний комбінат окислених руд. На підприємстві планували запровадити нову на той час технологію магнітного збагачення окисленої руди. Проект планували реалізувати в межах Ради економічної взаємодопомоги країн соціалістичного блоку. Серед іноземних учасників проекту були Румунія, Словаччина, Східна Німеччина та Болгарія. Передбачали, що розрахунки із закордонними інвесторами відбуватимуться за рахунок постачання продукції комбінату. Почали будувати в 1985 році, комбінат планували здати в експлуатацію в 1992-му, але цьому завадив розпад Радянського Союзу. Фінансування проекту призупинили, коли КГЗКОР був готовий майже на 85%. Відновити будівництво вже за часів незалежної України не вдалося. У результаті 16 років держава витрачає бюджетні кошти на утримання довгобуду, який поступово занепадає.