Те саме стосується країн Балтії. Подібно до страхітливого малолітнього бандита, який розважається, показуючи погрозливі жести за вікном, Росія веде психологічну війну проти Естонії, Латвії та Литви. Хоча з огляду на історичні обставини до цих трьох країн вона мала б ставитися з особливою чемністю й повагою.
Яскравим прикладом був випад минулого тижня. Якщо коротко, то Генпрокуратура РФ оголосила про намір переглянути законність рішення Радянського Союзу 1991 року про надання Естонії, Латвії та Литві незалежності.
Новина викликала обурення в усіх трьох країнах. Президент Литви Даля Ґрібаускайте гнівно говорила про «кров і жертви» свого народу, чию незалежність «ніхто не має права оскаржувати». Своєю чергою, міністр закордонних справ Естонії заявив, що це прояв «реваншистських імперіалістичних настроїв» Росії.
Їхню стривоженість можна зрозуміти. Москва уже проголосила передання Криму радянській Україні 1954 року неконституційним, заднім числом, виправдавши торішнє захоплення півострова. Тож оскарження законності суверенітету країн Балтії теоретично може стати приводом для небезпечних дій або навіть нападу.
Але варто почати мислити в цьому руслі – і це означатиме, що психологічна війна Росії успішно розпочата. До країн, супроти яких її спрямовано, падає довіра. Навіщо будувати плани на поїздки, бізнес чи життя в регіоні, який, вочевидь, матиме проблеми? Адже є інші держави, котрі видаються безпечнішими. Такі настрої породжують еміграцію і сповільнюють економічне зростання.
Сподіватися, що загострення уваги на агресивній поведінці Росії забезпечить підтримку союзників, не варто. Це може, навпаки, спонукати аутсайдерів із пацифістськими поглядами до спроб умиротворити Росію в надії уникнути найстрашніших наслідків – війни («Війна не вихід» – таким буде напис на надгробку Заходу). Понад те, нерішучі союзники почнуть радити країнам Балтії (або тиснути на них), аби ті пішли саме на такі кроки.
У будь-якому разі це буде успішний старт психологічної війни. Публічні погрози на адресу країн Балтії змушують їх почуватися слабкими й самотніми, а отже, роблять зручною мішенню для наступного випаду. Росія при цьому нічого не втрачає: Кремль не підтримував суперечливої ініціативи Генпрокуратури й навіть публічно засудив її. А та заявила, що розгляд справи здійснюється за зверненням двох депутатів парламенту.
Читайте також: Новий оборонний альянс
Насправді натяки та спекуляції московських високопосадовців не мають нічого спільного з реальною безпекою. Країнам Балтії не «надавали» незалежності 1991 року, вони відновили її з розпадом Радянського Союзу, зокрема завдяки Російській Федерації, лідер якої Боріс Єльцин вважав зорієнтованих на самостійність балтійців друзями й союзниками.
Нині немає значення, що думає Росія про країни цього регіону. Всьому світові відомо, що їхня державність постала в 1918-му й була перервана лише на чотири десятиліття іноземною окупацією після незаконної анексії цих територій 1940 року Сталіним. Російські органи можуть із таким самим успіхом розпочати розслідування продажу Аляски Сполученим Штатам.
Дедалі більше аутсайдерів (навіть німці) усвідомлюють, що Росія – поганий сусід. Саме тому НАТО серйозно займається обороною країн Балтії – своїх членів: плани, навчання, важка техніка, сили швидкого реагування, додаткове фінансування й активне співробітництво в царині розвідки. Ми вже давно не в 1990-х. Естонію, Латвію і Литву так просто не здолати, бо якщо це відбуватиметься, то на очах усього світу.
Читайте також: Не піддаватись паніці
Звісно, Росія, якщо вона атакує НАТО, ризикує розв’язати третю світову війну. У такому разі думка генерального прокурора, якого, мабуть, краще назвати генеральним переслідувачем, про історію дипломатії останніх днів Радянського Союзу турбуватиме нас менш за все.