ДЛЯ НЕОФІТІВ
Не витріщайтеся на інших пасажирів у метро. Дивіться вбік, на рекламу чи на власні черевики. Не говоріть у транспорті голосно. Не стійте зліва на ескалаторі. Не заговорюйте до інших пасажирів. Взагалі прикидайтеся, що ви в іншому вимірі. Якщо ви таки на когось витріщились, і людина це зауважила, коротко посміхніться й переведіть погляд одразу ж. Переглядатися з іншими пасажирами у громадському транспорті припустимо, лише якщо поїзд затримується або якщо поруч із вами тінейджер слухає паскудну музику на мобілці без навушників.
Дякуйте продавцям, вибачайтесь, якщо когось штовхнули, та якщо вас штовхнули – також.
Якщо ви чотири товсті тітки, не розтягуйтесь у шеренгу й не займайте весь тротуар. Людям треба пройти.
Не лізьте без черги – це більший гріх, ніж збройний розбій. Нікого в Лондоні не колише, що ви депутат Верховної Ради Криму (реальна історія), ставайте в чергу. Якщо за вами чути голосні зітхання й цмокання язиком, значить, ви випадково влізли в чергу. Негайно вибачтеся та пропустіть усіх уперед.
Дочитавши газету, покладіть її на сидіння автобуса чи метро, хай читають інші. Це зменшує кількість сміття.
Звісно, не говоріть по мобільному в музеях чи під час екскурсій, а особливо іноземною мовою. Половина відвідувачів вас зрозуміє і буде роздратована, що ви й сюди дісталися.
Віднедавна запровадили ще одне правило – новий мер Лондона, Борис Джонсон, білобрисий розхристаний консерватор, скандально відомий позашлюбними зв’язками та довгим язиком, заборонив бухати в транспорті. Це одразу підняло його популярність. Я не маю звички бухати в транспорті, може, двічі за сім років здавалося, що забухати на другому поверсі автобуса прикольно. Та відколи це заборонено, і я, й інші напівліберальні пасажири стежимо, як яструби, чи не витягне який несимпатичний молодик пляшку алкопопса: тоді ми, як справжні лондонці, почнемо голосно зітхати, хитати головою й перезиратися.
Вголос тут обурюються рідко. Нещодавно на півдні Лондона одна тітка наїхала на двох хлопців, які курили на відкритій залізничній платформі: це також зараз заборонено. Вони штурхнули її на рейки. Ніхто не постраждав, бо поїзд запізнився – типово, типово, скаже вам кожен лондонський пасажир – але зітхати безпечніше.
ДЛЯ ТИХ, ХТО «КОСИТЬ» ПІД ЛОНДОНЦІВ
• потрібно міцно заідентифікувати себе з певним географічним виміром і почати зневажати інші райони;
• обурюйтеся, чому ваш місцевий кансіл (рада) не надає можливості здавати окремо темне й світле скло;
• виступайте проти пробок і за плату за в’їзд у центр Лондона, інакше по ньому взагалі проїхати неможливо;
• говоріть усім, що скуповуєтеся на фермерських ринках, підтримуючи органічне (без хімікатів) фермерство в межах ста миль від Лондона. Насправді ж ви частіше купуєте продукти по Інтернету, бо не маєте машини;
• голосно пропонуйте Парижу забрати Олімпійські ігри собі й віддати вам ваші податки.
Неписані правила співжиття у Лондоні в тому чи іншому вигляді діють в більшості західних мегаполісів. Звичайно, в Азії, Африці та Латинській Америці все по-іншому.