У звіті зазначається, що «український кримінально-процесуальний кодекс дозволяє повторне відкриття закритих справ, які не було доведено до суду, не зважаючи на строки позовної давності. Ніяких інших критеріїв для такого відкриття немає».
«Така норма робить осіб, щодо яких колись було відкрито розслідування, вразливими протягом багатьох років, оскільки навіть якщо розслідування і було закрито, його можуть відновити в будь-який момент відповідно до рішення органу, який закрив його. Таким чином, багато справ, які «спали» роками, можуть бути відновленні за іншого політичного клімату», – йдеться у звіті.
Крім того, в Протоколі Європейської конвенції з прав людини немає регулювання, яке безпосередньо застосовується до цієї ситуації. Проте, Європейська конвенція закріплює норму Non bis in idem, яка означає, що людину не можуть судити двічі за одне й те ж діяння, яка, проте, застосовується лише у тому випадку, якщо був остаточний осудний або виправдовувальний вирок суду.
Відповідно до Протоколу, відновлення справи можливе за умови, що є дані про нові або нововиявлені обставини або якщо мали місце суттєві порушення у ході попереднього розгляду, які можуть вплинути на результат справи. Протокол до Конвенції висловлює загальний принцип верховенства закону, але не застосовується безпосередньо до ситуації, коли рішення про закриття справи було прийнято прокуратурою в ході розслідування або судом до початку судового розгляду.
«Відповідно до норм Конвенції, відновлення справи, повинні управлятися законними цілями та не бути частиною політичного та часткового відбору. Якщо це не так, це є порушенням статті 18 Конвенції. Це також висуває справедливе питання про правову визначеність для людини, у разі, коли кримінальна справа, яка раніше була закрита компетентним органом, в будь-який момент може бути відновлена без достатніх на те причин», – йдеться у звіті.