Ганне
Упродовж багатьох років я стежила за дотриманням обіцянок і різко критикувала невиконання обов’язків.
Раніше піддавала критиці відсутність реформ у судовій системі, надмірну владу прокуратури, брак незалежного судочинства. Відвідала кілька в’язниць, говорила про те, що пенітенціарна система функціонує неправильно. Однак тепер, на тлі останніх судових справ, мене шокувала реальність українського судочинства: усе навіть гірше, ніж уявлялося. Поза сумнівом, ці чотири справи колишніх українських міністрів є лише верхівкою айсберга. Гельсінський комітет з прав людини звернув увагу на неналежний формат обвинувачувальних актів: це дуже довгий перелік, несистематизоване нагромадження подробиць розслідування й показань свідків без чіткого визначення статей законів, що нібито порушені.
Усі ці справи були криміналізацією політичних рішень у межах поширеної за радянських часів практики «гумового» тлумачення параграфів закону. Дійшло до того, що заступник генпрокурора Ренат Кузьмін не раз розповідав про політично мотивовані судові справи – у телеефірі, а також під час перебування за кордоном – і закликав іноземні посольства агітувати за визнання підозрюваних винними.
Головний принцип верховенства права – презумпція невинуватості (доки протилежного не доведено в судовому порядку). Тим часом в Україні йдеться насамперед про провину: 99,8% обвинувачених суд визнає такими, що заслуговують на покарання. Крім того, ми відзначили надмірне застосування превентивного ув’язнення. .
Адвокати обвинувачуваних не отримують копій справ і одночасного доступу до всіх документів. Наприклад, у справі Юрія Луценка слідчий видав підсудному та його захисникові «графік», що визначав, які сторінки документів можна переглядати того чи того дня. Вони дістали доступ лише до невеликої частини матеріалів і не мали жодної можливості порівнювати зазначене на сторінках 90 та 990. Чимало хто зі свідків не зміг виступити в суді – таким чином захист не здатен був провести перехресний допит, хоча більшість головних свідків відмовилися від заяв, які нібито давали слідству.
Попри норму довільної вибірки суддів, майже всі ті, хто вів ці справи, були досить молоді й недосвідчені, а також здебільшого не призначені на постійній основі, а отже, їхня майбутня кар’єра залежала від прихильності влади. Є ще один дивний факт: судді в Україні фактично контрольовані прокуратурою, тож, щоб наглядати за роботою прокурорів, вони мусять бути дуже сміливими й ризикувати робочим місцем. А тому вироки здебільшого виносять методом «копіювати-вставити».
Висновок: закон в Україні й надалі сприймають за інструмент партійної та державної влади, як це було за сталінської судової системи. Ось чому так важливо, щоб ЄС нині чітко дав зрозуміти: підписання Угоди про асоціацію залежить від реформування прокуратури та скасування її наглядової функції.
Функція загального контролю та пов’язані з нею повноваження дають прокуратурі не лише владу над суддями. Їй дозволено втручатись у роботу виконавчої гілки влади, а також в інтереси й діяльність приватних осіб та організацій. Генпрокурор та інші прокурори можуть брати участь у роботі Верховної Ради, засіданнях міністерств, органів центральної виконавчої влади, місцевих рад та інших адміністративних інституцій. Ці повноваження та права суперечать усім демократичним принципам поділу влади й створюють усі умови для використання її як корупційного інструмента.
За підтримки Ради Європи нині буде проведено реформи, у результаті яких, сподіваємося, контрольні функції прокуратури скасують (див. Тиждень № 13/2013). Але Венеціанська комісія досі вказує на проблеми й прогалини у відповідному законопроекті, який розглядатимуть, очевидно, вже у листопаді, коли в законодавців насправді лишатиметься обмаль часу.
Без верховенства права у країні пануватиме закон джунглів, вона буде отруєна корупцією, політичним свавіллям та непрогнозованістю в економіці.
Для підписання Угоди про зону вільної торгівлі необхідні звітність, прозорість і рівні для всіх стабільні умови. У перетвореннях однаковою мірою зацікавлені й Київ, і ЄС.
Отже, коли йдеться про допомогу Заходу в реформах, спрямованих на утвердження верховенства права та боротьбу з корупцією в Україні, найважливіше – це відвертість і вимогливість до себе.