Попри всі обіцянки регіоналів, мовного проекту Ківалова-Колесніченка немає в порядку денному Верховної Ради на поточний тиждень. За офіційною версією, озвученою Володимиром Литвином, «цей проект не розглядатиметься з двох причин – не завершено його розгляд у комітеті, і цей проект викликає політичне протистояння».
Розберемо аргументи спікера. До проекту надійшло більше 2000 поправок, переважно від опозиціонерів. Це справді досить багато, враховуючи невеликий обсяг самого тіла законопроекту. Але в будь-якому разі, комітет має місяць на їх опрацювання, а термін має рахуватися від дати внесення останньої поправки – тобто від 19 червня.
Отже, комітет може спокійно аналізувати подані поправки аж до 19 липня, коли парламентська сесія вже завершиться. Регіонали, щоправда, послуговуються іншою логікою. «З моменту ухвалення законопроекту у першому читанні він стає «власністю» Верховної Ради. І саме депутати своїм голосуванням можуть визначати час його розгляду», – доводив Тижню регіонал Володимир Олійник. Його слова підтвердив і голова фракції ПР Олександр Єфремов: «Якщо комітет не підготує порівняльну таблицю до другого читання – ми ухвалимо законопроект в тому варіанті, в якому він був у першому», – заявив він журналістам.
Але, схоже, ситуація з затримкою в комітеті вже встигла вирішитись. Якраз під час підготовки матеріалу джерела Тижня повідомили, що порівняльні таблиці з поправками вже почали розсилати народним депутатам, відкривши дорогу до його розгляду хоч завтра.
З другим аргументом спікера про ескалацію політичного протистояння не погодитись важко. Але цікавіше, чому цей аргумент лунає саме з вуст Литвина, для якого особисті інтереси завжди були вищими від будь-якого «політичного протистояння».
Вочевидь, опозиція все ж змогла переконати суспільство, що голова парламенту несе не меншу відповідальність за ухвалення проекту Ка-Ка у першому читанні, ніж сама опозиція. Зрештою, при розгляді питання спікер і справді пішов на порушення Регламенту ВР, суттєво підігравши регіоналам,.
Акції протесту проти мовного законопроекту, зокрема в «рідному» окрузі Литвина на Житомирщині, могли вселити в спікера острах програти там мажоритарні вибори попри багатомільйонне «закормлювання» округу бюджетними грошима.
Регіонали чи то передбачали, чи то знали про такі маневри Литвина, тож оперативно зареєстрували у Раді законопроект, який спрощує процедуру переобрання спікера, чим остаточно підвісили останнього на гачок.
А Литвин та його фракція регіоналам конче необхідні, і навіть не задля їхніх голосів за законопроект про мови – їх вистачає і так. Справа в тому, що литвинівці сидять на тактично вигідних місцях в сесійній залі. При голосуванні у першому читанні їх позаймали регіонали та «тушки», адже атакувати ці позиції, розташовані посеред синьо-білого сектору, опозиціонерам досить незручно. Повторення такого сценарію у другому читанні можливе лише за умови, що лояльність литвинівців буде здобута як не пряником, так батогом.
Але питання в тому, чи справді регіонали мають намір так вже негайно ухвалювати проект №9073 в цілому. «В Партії регіонів зараз є дві групи – одна виступає за те, щоб голосувати мовний законопроект ще до канікул, інша вважає, що це треба буде робити восени, перед самими виборам, щоб електоральний ефект не встиг вщухнути до дня голосування. Для регіоналів мовний законопроект – це ж винятково політтехнологія», – розповів Тижню нунсівець Андрій Парубій.
Читайте також: Закон про мови: кількасекундне голосування, яке опозиція «не помітила»
І справді, якщо мовний законопроект ухвалять літом, ті громадяни України, для яких підвищення статусу російської справді важливе (а таких, за даними соцопитувань, менше 4% ), до виборів встигнуть відчути, що їхнє життя від цього аніскільки не «покращилось». І вся технологія регіоналів буде зведена нанівець. Якщо проголосувати законопроект в цілому перед самими виборами, ефект буде максимальним.
Хоча представники влади такий сценарій відкидають. «Питання з мовним законопроектом я вважаю невідкладним, розглядати його треба ще до канікул. Затягування з цим не приносить нікому користі», – розповів регіонал Олійник.
Якщо проект №9073 не розглянуть цього тижня, його можуть розглянути вже наступного, хоча той і не є пленарним. Постанову про відповідні зміни в рафіку роботи Ради вже зареєстровано. Розрахунок очевидний – чимало депутатів, зокрема з опозиції, вже напевно встигли забронювати квитки та готелі на наступний день після закриття сесії, бо ж всім хочеться добре відпочити перед вирішальною фазою виборчої кампанії. Те ж стосується і звичайних українців, для яких сезон відпусток стрімко набирає обертів.
Відповідно, спротив як на парламентському, так і на вуличному рівні ставатиме слабшим.
Цілком ймовірним є й інший сценарій, за якого мовний законопроект залишиться у підвішеному стані аж до самих виборів.
На розгляд його доведеться винести в будь-якому разі, бо інакше регіонали навряд чи зможуть пояснити своїм виборцям власну пасивність. Але під час другого читання спрацює сценарій «погодженого блокування»: «ви робите вигляд, що наглухо блокуєте Раду, а ми робимо вигляд, що нічого не можемо з цим вдіяти». Про те, що подібні ситуації мали місце, Тиждень дізнавався неодноразово.
Втім, якщо припустити, що принаймні у мовному питанні опозиція виявить принциповість і не піде на змову з владою, є й інший варіант розвитку подій. Постійним відкладенням розгляду проекту №9073 влада може приспати пильність опозиціонерів (чи просто тримати їх в невизначеності), а потім раптово поставити його на розгляд, прикрившись твердженням Олійника про «законопроект як власність Верховної Ради».
«Опозиція буде готовою чинити спротив таким діям в будь-який момент», – впевнений Андрій Парубій. «Але ж провести друге читання блискавично, як 5 червня, буде неможливо: треба буде розглянути усі дві з гаком тисячі поправок», – додав він. Безперечно, за Регламентом ВР так і має бути.
Але ж для нинішньої більшості працює лише принцип «коли не можна, але дуже хочеться, то можна». Найкрасномовніший приклад цьому – ухвалення держбюджету на 2010 рік, яке відбулося одразу після ратифікації Харківських угод. Попри те, що законодавством передбачено розгляд цього стратегічного документу навіть не у двох, а у трьох читаннях, прийняли його в цілому хвилин за десять. І нікого з представників влади це не схвилювало.
