Денис Казанський член Тристоронньої контактної групи від представників Донецької області

Закон, який нікого не задовольнив

Суспільство
26 Березня 2015, 14:25

Депутати довго не могли вирішити, яким саме має бути новий документ про особливий статус Донбасу і що в нього включати. Ряд парламентаріїв наполягав, щоб положення про окуповані території обов’язково значилися в тексті, хтось готовий був затвердити його й без цього. Наприкінці представники «Самопомочі» таки домоглися включення в закон рядків про окуповані території.

Унаслідок цього вийшов текст-оксюморон. З одного боку, окремі території Луганської та Донецької областей у ньому визнавалися тимчасово окупованими. Із другого – на них депутати запроваджували «особливий порядок місцевого самоврядування». Яким чином вони можуть що-небудь вводити на землях, котрі самі ж таки визнають неконтрольованими, ніхто так і не пояснив до пуття.

У понеділок текст документа з’явився на сайті Верховної Ради.

«Визнати тимчасово окупованими територіями окремі райо­­ни, міста, селища і села Донець­кої та Луганської областей, у яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» вводиться особливий порядок місцевого самоврядуван­­ня, до моменту виведення всіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків і найманців з території України і відновлення повного контролю України за державним кордоном України», – сказано в ньому.
Очевидно, закон ухвалювали таким чином, щоб задовольнити обидві сторони: і українців, і сепа­­ратистів, але вийшло нав­паки. Через абсурдне формулювання він не влаштував насамкінець жодну зі сторін.

Читайте також: Про почуття провини

Відразу після публікації цього документа на адресу парламенту залунала нищівна критика як при­­хильників законної влади, так і бойовиків. Останні, зрозуміло, залишилися ним не задоволені. По-перше, в ньому наголошено, що особливий статус запрацює лише після виведення з Донбасу всіх збройних формувань, а на це ні Плотницький, ні Захарченко вже точно не підуть. По-друге, документ є чимось на зразок знаменитої «поправки 22», оскільки передбачає, що амністія для бойовиків почне діяти після місцевих виборів, а це автоматично означає, що лідери сепаратистів не візьмуть у них участі, оскільки до виборів є злочинцями й не можуть нікуди балотуватися відповідно до українського законодавства.

У спільній заяві, яка вийшла відразу після прийняття нового закону, Плотницький та Захарченко сказали, що не збираються йти на жодні компроміси й не визнають «ганебних рішень Порошенка та Верховної Ради».

«У ст. 10 закону про особливий статус внесені не узгоджені з «ДНР» та «ЛНР» поправки, що визначають умови проведення місцевих виборів», – запевняють бойовики.

За твердженням ватажків самопроголошених «республік», ра­­ніше вони «погодилися на особ­ливий статус Донбасу в складі оновленої України», але вона не оновилася. Крім того, Захарченко заявив, що ухвалами Києва фактично анульовано мінські угоди, й пообіцяв відновити війну.
«Скільки потрібно буде бойових дій, стільки ми до них вдаватимемося», – пригрозив терорист.

Читайте також: Як стати тінню на своїй землі

Терористи також звернулися до країн ЄС із вимогами змусити Київ виконувати мінські угоди, а до того ж організували яскравий мітинг у Луганську, на який зігнали підневільних жителів окупованих територій. «Трудящі» в найкращих традиціях пізнього брєжнєвського застою створюва­­ли обурену масовку, яка вимагала від Порошенка скасувати блокаду «ЛНР» і забезпечити виконання підписаних ним у Мінську угод.

Незадоволені новим законом, звісно, були й в українському патріотичному таборі. Суворо розкритикували текст документа де­путати-націоналісти з ВО «Свобо­­да», які в парламенті його не підтримали. На їхню думку, згода на умови бойовиків означає фактично федералізацію держави.
«Чому ці населені пункти житимуть за іншими правилами порівняно з рештою території України? По суті, це один з елементів капітуляції української сторони», – прокоментував голосування народний депутат Юрій Левченко.

Таким чином, очевидно, що новий закон не руйнує суперечностей і не ставить крапку у воєнному конфлікті на Сході України, бо не задовольняє нікого. Київ не готовий утримувати «донецьку Чечню» власним коштом і дозволяти їй впливати на свою зовнішню політику. Маріонеткові «республіки» Кремля так само ще не виконали поставленого завдання. Адже мета Путіна, як уже зрозуміло, не Донбас, а вся Україна. Тож, на жаль, слід очікувати чергової ескалації конфлікту й но­­вого витка бойових дій, упродовж якого сторони змушуватимуть одна одну погоджуватися на вигідні для себе умови.