«По-перше, підхід України до реформ, яких вимагає ЄС, і далі є фрагментарним – незалежно від того, хто перебуває при владі. На сьогодні серйозна судова реформа виявилась неможливою через те, що різні зацікавлені сторони, котрі мають інтерес у збереженні нинішньої корумпованої системи, заблокували процес.
По-друге, нещодавні перипетії, пов’язані зі зміною уряду, і далі послабили і до того слабку систему координації європейської інтеграції. Люди, які раніше заявляли про готовність просування реформ, такі як Валерій Хорошковський, Петро Порошенко, Андрій Клюєв та Сергій Тігіпко, більше не входять до уряду. Крім того, після відставки віце-прем'єра Валерія Хорошковського жодному з чотирьох новопризначених віце-прем'єр-міністрів не дали мандату на просування європейської інтеграції…Україні дійсно потрібен окремий міністр для цих цілей», – відмічають експерти.
«По-третє, серед української політичної еліти, здається, спостерігається тривожна відсутність бажання до реформ. З часів парламентських виборів багато енергії було витрачено на підготовку до президентських виборів 2015 року, що робить і так вже складну політичну співпрацю ще складнішою – особливо в таборі опозиції, яка не представлена єдиною політичною силою.
Опозиція, здається, більше зацікавлена в просуванні дострокових президентських і парламентських виборів, ніж у життєво важливих реформах», – підкреслюють Пол і Бельмега.
Читайте також: Між Сходом і Заходом. Києву потрібно позбутися ілюзій щодо можливості гри на два боки