На щастя для французів, президент Емманюель Макрон у КДБ не служив. Попри те, що він не лише відрізняє московську брехню від реальності, але й навчився чітко називати речі своїми іменами, він, можливо, не завжди ловить усі нюанси гебістського шантажу, до якого вдається Кремль. Вчора Владімір Путін сам побажав поспілкуватись телефоном з Макроном. Проговорили півтори години, впродовж яких Путін старався виглядати «страшним та рішучим». У Єлисейському палаці відзвітували про «неприйнятність московських умов для переговорів» – Росія хоче «повного роззброєння» України. «Під час війни це неможливо», – кажуть речники дипломатичної служби французького лідера та наголошують, що у цій війні симпатії Парижа — однозначно на боці України. Але в голосі дипломатичного радника Макрона чулися сум та тривога. Він зізнався, що «настроєний песимістично», бо Путін виявив рішучість не зупинятись в здійсненні своєї «операції».
Проте сам факт, що очільник РФ сам шукав контакту з Макроном, можна розуміти також як непряме свідчення, що санкції проти Москви почали спрацьовувати. Навіть якщо Путін і словом не згадав про них під час розмови з Макроном, він не міг не помітити, наскільки ізольованою виявилася Росія 2 березня, під час голосування резолюції ООН. Утримався навіть Китай, дружбою з яким так любить хвалитися Марія Захарова. «Ми не можемо вивести Росію зі складу Ради Безпеки ООН, бо регламент структури не передбачає такої процедури для постійних членів, – сказали Тижню в дипломатичній службі Єлисейського палацу. – Щодо закриття неба над Україною — це питання легітимне, але дуже складне. Складне воно насамперед тим, що велику частину українського неба контролює РФ, дуже потужними ракетами. У той же час, основні бої тривають на землі, не в небі".
Французьке експертне та журналістське середовище колективно аплодує мужності української армії, президента та цілого українського народу. «Владімір Путін завів сам себе до стратегічного та політичного глухого кута, – зазначає Le Figaro. – «Великий стратег» Кремля зробив велику помилку, розпочавши напад на Україну. Починається непередбачуваний і надзвичайно небезпечний період. Через тиждень після появи російських танків та літаків в Україні Владімір Путін опиняється в самому серці стратегічної, політичної та особистої катастрофи, яку він сам організував. Повний глухий кут. Бо нібито «стратег» був неправий по всій лінії. І щодо української нації, про яку він «нічого не зрозумів» і яка збирається боротися з ним, за кожен метр землі. І про українську армію, яка після анексії Криму в 2014 році стала професійнішою, навіть якщо вона залишиться військовим Давидом проти російського Голіафа. І, нарешті, стосовно Заходу, якого в Кремлі вважають курником, але який виступив єдиним фронтом та відповів на агресію Москви масованою політичною підтримкою Києва та шквалом санкцій, котрі задушать путінську Росію».
Читайте також: «Росіяни, якщо ви досі живі і не в автозаку, — ви всі двійники Путіна»
«Підсумок перебування при владі Владіміра Путіна — катастрофічний, – пише сьогодні Le Monde. – Немає жодної сфери, яку б він не скерував до занепаду. Єдиний виняток – озброєння, завдяки якому він зміг дозволити собі сьогодні розкіш вторгнутися в сусідню Україну, щоб поневолити її, бо не зумів спокусити. Росія, як жартівливо висловився в кулуарах Мюнхенської конференції з безпеки один з європейських лідерів, «це АЗС з ядерними ракетами». Вуглеводні та військова міць – ось два стовпи, на яких тримається Путін після того, як змінив при владі Єльцина. Груба жорстка сила. На початку свого правління він поставив економіку на рейки, закриваючи поступово простори свободи, що були відкриті Горбачовим та Єльциним. Криза 2008 збіглась у часі з першою загарбницькою війною Путіна в Грузії. Інтервенція виявила поганий стан російської авіації та техніки. Відтоді почалася збройна модернізація.”
Французький аналітичний сайт Atlantico.fr губиться в сумнівах: «Чи не побудував Владімір Путін потьомкінську Росію (та армію)?» Сайт звертає увагу на постать близького соратника Путіна Сергєя Шойгу: «Непотопляємий міністр оборони є глибоко символічною для розуміння режиму функціонування Російської держави. Ми часто помиляємося, вважаючи, ніби перед нами одна людина – Володимир Путін. Насправді існує такий собі «колективний Путін», у нього є команда, клан. Навколо нього утворилася група людей, що живе у відриві від реальності та суспільства. Цей «колективний Путін» живе в паралельному світі з хибним, навіть оманливим баченням історії. Особливо, коли він каже, що НАТО пообіцяло йому не розширюватися на Схід, хоча такого зобов’язання ніколи не існувало. Або коли розповідає про «геноцид» російськомовних. Частина суспільства цимусім повністю зазомбована. Клан «лібералів» на кшталт голови Рахункової палати РФ Олексія Кудріна, який мав би забезпечувати противагу владі, повністю маргіналізований. Ліберали прийняли ситуацію, як є, та більше не виступають проти політики Путіна.”
«Якби ж хоробрості цього тижня вистачило, щоб завершити цю боротьбу. На жаль, президент Росії не відступить так легко. З самого початку Путін дав зрозуміти, що це війна загострення (war of escalation) — «гігієнічне» слово для брудної і потенційно катастрофічної реальності», – пише The Economist. Тому, як зазначає видання, російський президент наполягає на тому, щоб світ відступив, поки він гострить свій ніж і почне вбивати.
«Такого відступу не повинно бути. Не лише тому, що покинути Україну напризволяще було б неправильно, а й тому, що Путін не зупиниться на досягнутому. Ескалація – це наркотик. Якщо Путін переможе сьогодні, його наступні кроки будуть щодо Грузії, Молдови чи країн Балтії. Він не зупиниться, поки його не зупинять», – пише The Economist.
На думку оглядачів видання, ідея про те, що Владімір Путін вдасться до ядерної зброї «малоймовірна, але не неможлива. Зрештою, він щойно вторгся до свого сусіда». Не рятувати Україну, бо це запустить спіраль, що може знищити цивілізацію – хибний вибір. «Путін каже, що хоче вигнати НАТО з країн колишнього Варшавського договору, а Америку – з Європи. Якщо ескалація буде йому на користь, наступне протистояння буде ще небезпечнішим, тому що він буде менш готовий повірити, що наразі Захід встоїть на своєму», – вважають оглядачі The Economist.
«Початок кінця Путіна», – таку назва має стаття журналіста Крістофа Шільца у німецькому виданні Die Welt. «Якщо Київ впаде, то це буде трагедія, яка розгортатиметься перед усією світовою громадськістю. Для Росії це не буде тріумфом, навпаки: війна вже давно стала небезпекою для Путіна», – пише оглядач видання.
Шільц припускає, що найближчим часом «Київ впаде» і це буде «кінець Путіна»: «Падіння Києва неминуче. Коли саме, ніхто не знає. Це буде велика трагедія, кривава жорстокість якої також розіграється на екрані, перед очима світової громадськості. Це ще більше посилить тиск міжнародної спільноти на Москву та ще більше ізолює Кремль».
На думку оглядача, Росія найближчим часом втягнеться у «війну на виснаження»: «Це правда: тепер Москва мобілізуватиме другий ешелон своєї загарбницької війни і відносно швидко здійснюватиме військові завоювання із застосуванням важкого озброєння – але після цього Росія, швидше за все втягнеться у «війну на виснаження» в Україні, на тривалий час. Тривала загальнонаціональна партизанська війна, з 44 мільйонами людей, які є як ніколи згуртованими і відчувають себе не звільненими, а пригнобленими – і у той же час із багатьма тисячами травмованих матерів російських солдатів, які в якийсь момент також публічно оплакують смерть своїх дітей», – пише Die Welt.
Шільц вважає, що «у розпачі український президент цими днями формулює якісь нереальні вимоги. Наприклад, це його заклик створити заборонену для польотів зону над Україною, що негайно втягне НАТО у війну та загострить ситуацію».