Американське видання The New York Times пише про санкції Заходу проти Росії. На думку авторів статті, вони є єдиним стримуючим фактором для російської агресії в Україні.
«Канцлер Німеччини Ангела Меркель знається на відносинах з Росією. Вона частіше, ніж будь-хто серед інших західний лідерів, спілкувалася з російським президентом Владіміром Путіним і, що більш важливо, вона виросла під ярмом Москви в Східній Німеччині. Тому, якщо вона каже, що знімати санкції, накладені на Росію, надто рано, західні столиці повинні прислухатись», – пише видання.
«Справа в тому, що окрім тиску з боку Сполучених Штатів та Європейського союзу, мало що може змусити Путіна відступити в ситуації з Україною. Заморожування конфлікту, з проросійськими бойовиками, які ефективно контролюватимуть промисловий південний схід цілком його влаштовує», – зазначає The New York Times.
«Однією з переваг Путіна в конфлікті є те, що він ніколи не визнавав своєї участі у конфлікті. Навіть анексію Криму на Заході вважали малоймовірною, доки це не відбулося. Участь у конфлікті на Донбасі Путін також заперечував, в той час як активно надсилав в зону бойових дій зброю та солдат. Коли українські сили почали фактично перемагати бойовиків, Росія направила на Донбас більше військ і озброєння, тим самим змусивши українського президента, Петра Порошенка, погодитися на припинення вогню, яке було суттєвою тактичною перемогою для Путіна», – наголосили в статті.
На думку видання, основною метою Путіна є завадити вступу України до НАТО та ЄС, зберігаючи її слабкою, та домогтися фактичного визнання анексії Криму.
«Західні санкції завдали болячого удару по російській економіці, але досі не ослабили народну підтримку Путіна. Між тим, економіка України продовжує падати. Пан Порошенко продемонстрував мужність і реалізм у відносинах з Росією, наполягаючи на своїй меті – приєднатися до Європейського Союзу. Якщо Україна дійсно цього прагне, Європейський союз і Сполучені Штати не повинні вагатися щодо підтримки Києва чи санкцій проти Росії», – резюмували в статті.
Видання The Christian Science Monitor пише про корупцію в Україні та прийняття закону про люстрацію, як метод боротьби з цим ганебним явищем.
«Людям досить важко побороти негативні стереотипи в час миру і процвітання. Тим не менш, Україна намагається це зробити – при чому швидко – під час військового конфлікту та економічного спаду», – зазначає видання.
Під стереотипом мають на увазі те, що Україну вважають найбільш корумпованою країною Європи. Зокрема, у статті наводять дані соцопитування, відповідно до яких протягом минулого року у кожного третього українця вимагали хабар.
«Протягом цього року в Україні відбулися суттєві зміни, починаючи з повалення режиму прокремлівського лідера в лютому, захоплення Криму Росією в березні і закінчуючи збройним протистоянням з проросійськими сепаратистами на Сході», – пише The Christian Science Monitor.
На думку видання, майбутні вибори – як парламентські 26 жовтня, так і місцеві у грудні – відображатимуть суспільне бажання покінчити з корупцією. Водночас The Christian Science Monitor наголошує, що українці в своєму прагненні до реформ керуються трьома іншими мотивами.
«Україна хоче відокремитися від Росії та її власних корупційних схем. Вона хоче привабити іноземні інвестиції, щоб протистояти економічному спаду. Тим більше, що без запровадження змін вона не отримає $ 27 млрд фінансової допомоги, та не зможе виконати необхідні вимоги для отримання членства в Європейському союз», – йдеться в статті.
«Важкі часи вимагають рішучих заходів. І минулого місяця Україна продемонструвала це, коли її нинішній парламент – незважаючи на те, що його члени пов'язані зі старим режимом – проголосував за заходи, які вимагають від високопосадовців повідомляти про свої особисті активи і фінансові угоди. Мета цього так званого люстраційного законопроекту – присоромити чиновників, які зловживають своєю владою задля особистої вигоди», – наголошує The Christian Science Monitor.
На думку видання, такий підхід є досить рідкісним в історії боротьби з корупцією, однак, якщо він спрацює, Україна матиме більше шансів у боротьбі з амбіціями президента РФ Владіміра Путіна щодо збереження контролю Кремля над значною частиною України.
«Чесна і відкрита влада була головною метою протестувальників в листопаді минулого року – під час революції на Майдані в Києві. Майже рік по тому вони бачать перші плоди. Чесність є таким самим захистом від російської агресії, як і зброя. І решта світу повинна зробити висновки і підтримати Україну в її прагненні вийти за рамки стереотипів», – резюмує видання.
Крім того, видання The Financial Times пише про поширення російського націоналізму та особливий погляд росіян на події в Україні. Автор однієї з публікацій стверджує, що розмова з російським посадевцем видалась йому "подорожжю в Задзеркалля".
«Чи є Владімір Путін слабаком? Президент Росії має імідж мачо і вразив Захід анексією Криму. Але в Москві є прихильники більш жорсткого курсу, які, здається засмучені тим, що він не пішов далі. Одним з них є В'ячеслав Ніконов, який є головою освітнього комітету російського парламенту і внуком В'ячеслава Молотова – багаторічного міністра закордонних справ часів Йосипа Сталіна. Ніконов описує політику Путіна в Україні як «дуже обережну», – йдеться в статті.
«Якщо б погляди Ніконова виходили за межі мейнстриму – або якщо він був пересічним громадянином – його думку не варто було б брати до уваги. Насправді ж його націоналізм і глибока підозра до Заходу є звичними для сучасної Росії», – зазначає автор, наголосивши, що Ніконов є професором університету і викладав у відомих університетах США.
«Тим не менш, незважаючи на його безсумнівні знання про Америку, розмова з Ніконовим виглядає як подорож в задзеркалля з боку Заходу», – йдеться в статті.
Автор підкреслює, що в нещодавно відвіданих ним Варшаві та Берліні певні ідеї про кризу України вважаються встановленими фактами. Зокрема, анексію Криму європейці вважають незаконним актом агресії.
«Це було пряме військове втручання Росії в Україні. Тим не менш, у світі Никонова, криза в Україні є продуктом американської агресії: дійсно іноземні війська і військові радники в Україні є – але вони американці, не росіяни», – передає автор позицію російського посадовця, зазначивши, що відповідні твердження є поширеними і на російському телебаченні.
«Націоналістичний дискурс в російських ЗМІ є причиною великої тривоги в країнах Балтії і в Польщі. Тим не менш, є один пункт, де російський і польський аналіз кризи збігаються. Посадові особи та коментатори по обидва боки згодні, що існує реальна небезпека того, що український конфлікт переросте в ширше протистояння між Росією і Заходом», – підсумовує автор.