Результати дослідження Freedom House свідчать про зменшення рівня свободи у всьому світі п’ятий рік поспіль. Крім зростання авторитарних режимів в Китаї, Узбекистані та Ірані, міжнародна організація помітила певні зміни і в європейських країнах. Зокрема уряди західних країн стали менше поширювати ідею про універсальність деяких прав людини, які визначила ООН. Так, просування цивільних та політичних свобод поступається іншим інтересам. Торгівля з Китаєм є одним з них.
Про те, що намагання Заходу просувати права людини часто залишаються лише словами свідчить низка прикладів з їх зовнішньої політки. Так, представниця зовнішньополітичного відомства ЄС Кетрін Ештон майже кожного дня засуджує недемократичні режими. Проте, такі заяви не мають ніякого ефекту, зважаючи на те, що слова не підкріплюються конкретними діями.
Наприклад, Шрі Ланка проігнорувала звернення ЄС щодо ставлення до цивільних тамілів під час війни. Санкції ЄС щодо Узбекистану від 2005 року було знято в 2007 році у зв’язку зі сподіванням Німеччини на «конструктивну залученість», котра виявилась марною.
Нещодавні консультації між посадовцями ЄС, громадськими організаціями та Пекіном були затьмарені недопущенням організації Human Rightsin China до переговорів. Суд над Тимошенко також не викликав з боку ЄС накладення жодних санкцій, оскільки, на думку аналітиків, в цій ситуації ЄС більше керується торговими інтересами.
Інтереси ЄС в Африці також часто переважають над моральними цінностями. Так, ЄС підтримував гарні зв’язки з автократичними режимами Єгипту, Тунісу та Лівії допоки масові повстання їх не повалили.