Зрозуміло, що владі в Києві не до того, як живуть не надто лояльні громадяни на заході країни, у них є куди важливіші справи. Садити за ґрати Тимошенко і Луценка, розводити теревені про підписання чи непідписання угоди з ЄС, поширювати чутки про участь чи неучасть України в Євразійському союзі, забирати гроші в чорнобильців тощо. А тим часом влада інших країн дбає не лише про добробут своїх громадян, а й про громадян сусідів. Звісно, не з альтруїстичних міркувань.
Від сьогодні жителі Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей з доброї волі польського уряду фактично вступають в шенгенську зону, а отже й у Європу. Слово «вступають» слід, звісно, брати в лапки, позаяк ідеться лише про спрощення візової політики, але, зважаючи на те, що перетин кордону тепер стане для них фактично безпроблемним, то таке щастя мало чим відрізняється від вступу. А що ще треба? Певно, про таке щастя ніхто навіть не мріяв, і тому воно ще приємніше.
«Перший раз шопінг-візу можна отримати на сім днів, а наступні на термін до одного року», – сказав на прес-конференції генконсул Польщі у Львові Ярослав Дрозд. Але для того, щоб отримати шопінг-візу вдруге, потрібно разом із заявою подати іменний чек на будь-яку суму. «Такий чек буде підтвердженням того, що перша віза використана за призначенням. Сума покупки необмежена, товар також. Це навіть можуть бути два льодяники на паличці». Генконсул наголосив, що візи будуть шенгенськими, а не польськими національними. За його словами, найближчими місяцями польські візові центри будуть відкриті у Луцьку і Тернополі.
Постає логічне запитання: звідки така щедрість. Відповідей може бути чимало: від найфантастичніших до найпрагматичніших. Можливо, якраз у такий спосіб вирішив віддячити своєму народові король Данило Галицький, чиїм іменем назвали летовище у Львові, коронований колись Папою Римським. Шепнув щось на вухо Папі, Папа – полякам, а ті як ревні католики вирішили втілити прохання Святішого Отця в життя. Кому така версія не до вподоби, хай тішиться іншою, що ґрунтується на економічній теорії. Світова криза, падіння євро, важка економічна ситуація спонукають поляків вдаватися до хитрощів, щоби втримати свою господарку за рахунок українців, які масовіше їхатимуть в гості, а то й на роботу, і купуватимуть польські товари, залишаючи в країні живі гроші. Цілком можливо і похвально. Хай так. Відвідавши Польщу, можна поїхати і до Німеччини, і до Франції, і навіть до Португалії.
Тепер жителі цілої України можуть бути задоволені. Кожен отримав те, до чого прагнув. Ті, хто живе на сході і плаче за матушкою Росією, їздитимуть безвізово туди, а ті, хто прагнув до Європи і був тривалий час дискримінований у своїх прагненнях, хай їздить скільки заманеться до Польщі і далі. Звісно, серед жителів Сходу та Центру України є також дуже багато проєвропейськи налаштованих громадян, яким та Росія геть не потрібна, але віз, їм, на жаль, не видаватимуть. Втім, і з цієї прикрої ситуації є вихід. Можна прописатися десь в Західній Україні, жити в Києві чи Луганську і спокійнісінько собі подорожувати світом. Якщо раптом Західна Україна за кількістю населення перевищить вотчину президента – Донбас, хай ніхто не ображається. Звичайно, фальсифікувати вибори на користь Партії регіонів тепер стане складніше, але що вдієш. Такі народні прагнення. Булка з маслом смачніша за щі.
І найголовніше. Добра новина набирає чинності з 1 грудня. Попри те, що піарники президента, м’яко кажучи, погано виконали свою роботу, у гаранта конституції все-таки є ще шанс реабілітуватись. Ганно Миколаївно, швиденько сідайте і пишіть президенту промову і в вечірній прайм-тайм везіть лідера на Перший національний, хай він привітає жителів Західної України з новим статусом майже громадян Європи. Нічого не треба вигадувати. Хай лише розкаже, як все було насправді. Як він вів переговори з президентом Польщі Комаровським. Як вони довгими вечорами за пляшкою віскі вигадували цілком легальний варіант введення в Україні безвізового режиму в обхід Росії та бюрократів у Брюсселі і який він щасливий від того, що західні українці тепер почуватимуться вільнішими та задоволенішими. Адже ж хіба не так все було?
Потім поступово такі візи почнуть видавати в Центральній Україні, відтак на Сході та Півдні і зрештою всі постануть перед доконаним фактом – Україна в Європі. А укладання угод на папері стане лише звичайною формальністю.
Хіба ж можна уявити, як після цього полюблять Януковича в Західних областях України, як зросте його рейтинг і як він стане ледь не національним героєм. Та ні в казці сказати, ні пером описати. Його портрет, можливо, й не вішатимуть по хатах поруч із Франком та Шевченком, але на виборах точно проголосують.
Звісно, в кожній бочці меду може опинитися ложка дьогтю і тоді все може піти шкереберть. Коли нинішній електорат Віктора Федоровича дізнається, який він зробив подарунок західнякам до Різдва та Нового року, він може серйозно образитись. Але хіба це проблема. Електорат і без шопінг-віз вже давно образився, он як бунтує, а тому більшого клопоту, як є, мабуть, не буде. Зате Західна Україна буде вірною лідеру повік і дітям та внукам переповідатиме славну історію хлопчини з Єнакієва, який вирвав її з совкового болота і відкрив двері до вільного світу.