ЗаХалявні гектари

Фото: Олександр Луганський

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Після того, як в 1990-х з’явилися інші, окрім державної, форми власності на землю, із державного земельного фонду України у власність КСП (колективних сільгосппідприємств) було передано близько 28 млн га, або 85% всієї орної землі.

 

Станом на 2007 рік в оренді знаходилося 17,1 млн га цих земель. Орендарями переважно є екс-керівники радгоспів та колгоспів, які тепер керують господарствами, землі яких у свій час і було розділено на земельні частки (паї). І саме нинішні орендарі є головними лобістами продовження мораторію.

 

Чому саме цим керівникам вигідно продовження мораторію? Тому що за умови, коли селянин не може продати свою землю, йому приходиться здавати її в оренду такому місцевому земельному князьку, хоча б і за смішні гроші. У середньому сума орендної платні становить 134,6 грн за гектар щороку, але в більшості випадків плата надається не у грошовій, а в натуральній формі, зерном, і в дійсності є значно меншою, до того ж дуже часто затримуваною. Це – офіційні дані Державного агенства з земельних ресурсів України. Отже, саме місцеві сільські голови, а також інші великі орендарі землі, є першою групою тих, кому вигідний мораторій. За дивним співпадінням, більшість із них складають основу підтримки партій, які традиційно лобіюють їхні інтереси у ВР – це СПУ, КПУ та Аграрна партія, яка тепер входить у Блок Литвина.

 

 

З іншого боку, за 6 років дії мораторію на продаж земель було вигадано десятки легальних, і не зовсім варіантів, як його обійти. «Тому що існує велика кількість схем відчуження землі, мораторій не діє» –коментує для Тижня Павло Кулинич, заступник завідувача відділом Інституту держави та права, який вже багато років займається земельними питаннями. «Підрахувати точно, скільки землі змінило призначення по всій країні, дуже важко. До речі, політики в цьому не зацікавлені. За оцінками, в Київській області близько половини площ сільгоспземель за тією чи іншою схемою змінили свого власника, незважаючи на мораторій». 

 

Інший спосіб оцінити, скільки земель сільськогосподарського призначення було відчужено за цей час: це порівняти динаміку кількості орендованої землі. За даними Держкомзема, з 2002 року загальна площа орендованої землі зменшилася з 22 млн до 17,1 млн га. Є всі підстави вважати, що протягом дії мораторію 4,9 млн га змінили власника або категорію цільового призначення.

 

Тут ми підходимо до другої групи, якій економічно вигідне продовження мораторію. Це – всі учасники ланцюжка діючих тепер схем, які займаються землею поблизу великих міст: місцеві ради, які «допомагають» відчужувати землю за невелику винагороду, фірми що спеціалізуються на торгівлі землею в умовах заборони, та впливові політики, які використовують посади для того, щоб за допомогою фракцій у місцевих радах дерібанити приміську землю. Керівник однієї з будівельних компаній, що будує котеджі пояснив Тижню, що ціна на землю під будівництво після скасування мораторію швидше за все зросте, але він готовий платити більше, коли є чіткі гарантії і легальна процедура. Правда, збільшення ціни торкнеться лише цікавих, з погляду приміської забудови, ділянок. Знову страждають інтереси потенційних продавців, зокрема й селян – вони отримують менше, ніж могли б.

 

 

«Захисники інтересів селянина» з фракції-блоку Литвина і КПУ вчергове пропонують продовжити дію заборони на продаж землі. Відповідні законопроекти зареєстровано у ВР перед самим Новим роком, і відрізняються лише датами продовження: якщо комуністи Симоненко та Ткаченко пропонують зробити це на 3 роки, до 1 січня 2011, то депутат з Блоку Литвина – Катерина Ващук – хоче, щоб мораторій діяв ще 2 роки – до 1 січня 2010.

 

Аргументація народних обранців підозріло схожа, а в деяких місцях пояснювальної записки співпадає з точністю до речень. Дуже милим є одночасне використання і литвинівцями, і комуністами фрази «прийняття Закону дозволить уникнути зубожіння українського народу та скупівлі земель України вітчизняними та іноземними магнатами», начебто і немає зубожіння селян і використання їхньої землі місцевими земельними князьками за мішок зерна на рік.

 

Інші аргументи, які часто використовують захисники мораторію, також є. Наприклад, твердження про те, що мораторій якимось чином «сприятиме розробці дієвого та досконалого механізму продажу землі та створенню необхідної інфраструктури ринку землі, що дозволить уникнути соціальної напруги та запобігти можливим соціальним конфліктам при реалізації землі як товару».

 

Ринок, досконалі механізми неможливо створити на папері, в теорії, або командою «створюйся, раз, два, три!» Звичайно, вільний ринок має свої ризики, але все залежить від держави, як тут зіграє вона.

 

До речі, у ВР зареєстровано ще один законопроект щодо продовження мораторію. Але у ньому представники БЮТу, НУ-НС та ПР нарешті пропонують продовжити його тільки до моменту прийняття двох законів, які необхідно прийняти відповідно до чинного Земельного Кодексу. Та наскільки швидко будуть прийняті ці закони стане одним із головних показників рівня реформаторства Уряду Тимошенко.[133]