Загублене покоління

«На українській мові, будь ласка», – з тремтячим голосом суне свою гривню з копійками без черги дідусь у віконечко кіоску. Що він такого купує, – думаю. Через хвилину моя цікавість удоволена: газету «Комуніст». Незважаючи на всі правди про Голодомори і репресії, залишається ще ціле покоління наївних україномовних, які переконані самі й переконують інших, що «партія таки вела і веде». Мені пригадався різник із мого села Степанович. Цей характерний персонаж родом із Хмельниччини також принагідно розводив комуністичну демагогію, дратуючи мого батька, теж колишнього комуніста. Проте я ніколи не розумів, що ж вона йому та партія дала: обшарпаний вигляд, пристрасть до пляшки, непутящий син… Загублене покоління.