Я не палкий шанувальник Владіміра Висоцького (на відміну від багатьох у моїй генерації, а міленіалам, либонь, узагалі треба пояснювати, хто це), але тут не міг не зацитувати. Поміняймо тільки Черчилля на Лєніна й згадаймо, що в оригіналі пісеньки йшлося про лист пацієнтів психлікарні на телебачення.
Путін не хворий у суто медичному сенсі: декілька авторитетних психіатрів, яким я вірю (серед них Семен Глузман і Борис Херсонський), обережно констатують, що пацієнт трохи не в собі, але може відповідати за свої вчинки, отже, доведеться. А разом із ним рано чи пізно всім 145 мільйонам підданих кремлівського хамла, принаймні тим, хто особисто й публічно не відмежується від його девіантних дій.
Щодо Лєніна, тут пацан трохи схибив: вождь світового пролетаріату у своєму сифілітичному маренні вигадав не Україну, а передусім Росію як таку в її нинішньому вигляді. Застережуся, що в самій венеричній хворобі не вбачаю нічого ганебного, ну не пощастило, але ж факт! Імперія, яку загарбали Романови впродовж трьохсот років, злиняла, як ми пам’ятаємо, за три дні. Зібрати її знову докупи нібито на нових засадах шляхом ніякої не громадянської, а колоніальної війни, точніше серії колоніальних війн, було головною місією божевільного комуністичного лідера. Аморального, але водночас і божевільного в клінічному сенсі. Сталін — теж не взірець душевного здоров’я — лишень закінчив справу попередника.
Читайте також: У нас на Дарниці
Нинішній російський вождь на п’ять букв теж присвятив останній етап своєї кар’єри, окрім будівництва особистих палаців, утіленню своєї манечки, а саме знищенню України. Утім, як це часто трапляється з неадекватами, в суворій реальності він досягнув геть протилежного, зробивши все можливе для її утвердження. Нарешті нам не треба гадати, перебуваємо ми в стані війни чи ні, є захист інтересів неситого сусіда або взагалі найменші ознаки колаборації з ним злочином чи ні. Будь-яка демонстрація намірів щодо замирення є фактично зрадою національних інтересів, це вже ніякий не зручний популістський маневр.
Жодних комфортних компромісів, жодної приємної невизначеності: ворог є ворог, війна є війна. Я особисто за ці вісім років, що минули, безкінечно втомився від брехні, від опортунізму, від спекуляцій, які до того ж нікого ні до чого не зобов’язують. Ми нібито й любимо Україну, але заради її блага готові були цілувати в ясна мерзенного диктатора й покірно миритися зі своїми домашніми гнидами. Годі вже.
Спостерігати в записі за засіданням їхньої понеділкової, з дозволу сказати, Ради Безпеки, де хло ламав через коліно своє найближче оточення, вимагаючи від кожного чітких формулювань на камеру, — окремий атракціон, жалюгідний, але повчальний. Вони, бідолахи, намагалися не прогнівити свого ватажка, але водночас зберегти — ні, не обличчя! — свої гроші на анонімних рахунках, свої французькі яхти, італійські вілли й лондонські квартири, а він одним рухом зробив неможливим подальше користування плодами брехні та підлості. Санкції, хлопці, санкції! Навряд чи двораки йому це подарують. Якщо не заїдуть табакеркою в скроню (це якраз навряд чи: яйця треба мати, а ті, хто вдерся на верхівку кремлівської піраміди, по дорозі їх загубили або викинули, бо заважали), то залишать помирати в калюжі сечі, як уже сталося з одним таким.
Це все могло бути кумедно — жахливо, але кумедно, — якби не десятки тисяч (!) людських життів, принесених у жертву. І свідомих українських патріотів, і надурених, отруєних, легковірних наших співгромадян — так, об’єктивно зрадників, але все одно наших. Заїжджих шукачів пригод і чужих вояків я не оплакую — земля бетоном. Ну а зламані долі, зруйновані або вкрадені домівки, загублене здоров’я, втрачений добробут узагалі не піддаються підрахунку: нема такого комп’ютера, який зважить усе горе, яке принесли нам брати, а головно найперший божевільний Великий брат — нехай буде проклят.
Читайте також: Монополія
Але є й вища справедливість. Не та, коли це нещастя постане перед Творцем і буде відправлено горіти в пеклі, а коли імперія грабунку й брехні, що він її намагався врятувати, внаслідок нових випробувань на міцність остаточно лусне й розсиплеться на шматочки. Я категорично не терплю будь-які прогнози, давно їх колекціонуючи й знаючи їм ціну, проте цього разу пророкую: час пішов, чекати недовго. Ось-ось лусне. Безсмертна істина, яку сформулював ще Збіґнєв Бжезінський: «Російська імперія можлива виключно за наявності в ній України. Є незалежна Україна — нема Російської імперії». Так отож!