По-перше, запізно: уся махина з підготовки послання першої особи держави вже спрацювала. По-друге, ми не трудимося на президента й нам досить актуалізувати свої побажання на папері, а далі sapienti sat. По-третє, цікаво було поставити експеримент: а наскільки наші тези в принципі можуть збігатися з доповіддю Петра Порошенка? Як виявилося, можуть, бодай частково.
Почнемо з найбільш точних збігів. Петро Порошенко чітко наголосив на потребі запровадження ринку землі без зайвих «але», таку позицію можна лише привітати. Майже повністю він уникав різнотлумачень у питаннях євроатлантичної інтеграції: натовські стандарти у війську до 2020-го і, щоправда, з обмовкою «не виключено», оголошення референдуму щодо нашого членства в Альянсі. Говорячи про консолідацію суспільства, президент згадав про свято 14 жовтня, дерадянізацію, вшанування героїв Визвольних змагань, назвав кількість знятих в Україні стрічок, ужив навіть фразу «послідовно наповнюємо конкретним змістом державний статус української мови», однак, схоже, свідомо обійшов питання нового мовного закону (політтехнологи зазвичай не радять чіпати це «дражливе» питання).
Слово «вибори» було очікувано одним із найуживаніших у президентській промові — ним можна дорікнути популістам, ним можна спробувати дисциплінувати парламентську публіку, ним можна навіть утішати: ви, мовляв, скасуйте недоторканність, але це скасування буде чинним вже для Ради наступного скликання. Не обійшов Петро Олексійович і артикульованого Тижнем питання про оновлення ЦВК: «за кілька тижнів» ніби мають бути погоджені кандидатури (щоправда, попередній дедлайн називали ще у квітні цього року, однак консультації тривають досі). Утім, президент жодним чином не обмовився про необхідність зміни виборчого законодавства, отже, дав зрозуміти: наступні вибори відбудуться, як і раніше, з мажоритаркою, гречкою та іншими «принадами» українського волевиявлення.
Про війну президент також говорив дуже й дуже багато, але, як заведено казати в українських політичних колах, «чітких сигналів» чути було небагато. Єдиний зрозумілий меседж — ставка на «блакитні шоломи» ООН, утім, і цей сценарій, вочевидь, потребуватиме складних міжнародних переговорів. Що ж до анонсованого секретарем РНБО Олександром Турчиновим «нового формату замість АТО», то про нього Порошенко навіть не згадував: чи то не хотів піарити союзників по коаліції, чи то далі анонсів цей план ніколи й не розроблявся.
Цілковито проігнорував президент факт наявності в країні п’ятої колони, політичною верхівкою якої є широко представлений у Раді «Опозиційний блок». Він більше критикував популістів, бо ті, вочевидь, на думку політтехнологів, є реальними конкурентами на прийдешніх виборах. Окремі репліки Петра Олексійовича на адресу вчорашніх регіоналів — це така собі гра в демократа, який визнає права опозиції. Отже, хай би там що говорили про зменшення впливу Москви, свою партію вона в українському парламенті має і, схоже, матиме надалі, після чергових виборів до ВР.
У своїй промові Петро Порошенко чимало говорив про нові можливості для українського бізнесу в контексті асоціації з ЄС, необхідність підтримки середнього класу, згадував приватизаційний досвід Естонії, однак утримався від слів «деолігархізація» та «демонополізація»: для звичайного телеглядача вони зарозумілі, для більшості парламентаріїв просто неприємні.
Читайте також: У кількох словах. Послання президентів України до парламенту
Загалом у розмові з депутатами президент здебільшого тримався іміджу «доброго поліцейського», говорив чимало компліментів, дякував за ухвалення євроінтеграційних проектів та освітньої реформи. Однак багато уваги їй Порошенко не приділяв: згадував переважно вкупі з медичною і пенсійною та назвав нову школу передумовою інноваційного розвитку. Водночас не прохопився про необхідність реформування Академії наук і збільшення освітнього рівня населення, отже, цей напрям глава держави, вочевидь, пріоритетним не вважає.
Якщо спробувати підбити підсумок методом простого підрахунку, то вийде, що з десяти тез, які окреслив Тиждень як обов’язкові для президентської промови, на Банковій проігнорували лише три: необхідність розгрому п’ятої колони, демонополізацію економіки й потребу нового Просвітництва. Решту пунктів тією чи іншою мірою Петро Порошенко таки згадав, тож маємо 7 із 10 — результат задовільний за будь-якою системою оцінювання.