Президент підписав указ про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 16 липня «Про додаткові заходи з координації реалізації державної політики у сфері громадянства», який зобов’язує держслужбовців вказувати у декларації про відсутність іноземного громадянства. Також чиновники вказуватимуть, що не мають дозволу на постійне проживання в інших країнах. Про результати Кабмін звітуватиме у серпні 2021 року. Цим рішенням РНБО додали підпункт до попереднього указу президента, введеного в дію 4 березня 2021 року.
Федір Веніславський, депутат від фракції “Слуга народу” та член Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки у коментарі Тижню зазначив, що це важливе рішення, яке він лобіює вже давно з іншими колегами. На його думку, держслужбовці за жодних умов не можуть мати іноземного громадянства і це має бути головною умовою прийняття на державну посаду. “Рішення РНБО було абсолютно слушним, оскільки перебування на державній службі на будь-якому рівні, в органах місцевого врядування в тому числі, осіб з іноземним громадянством становить загрозу нацбезпеці України”, – стверджує Федір Веніславський.
Також депутат зазначив, що у Конституції чітко передбачено єдине громадянство, а сам факт набуття іноземного, є підставою для втрати українського громадянства: “Механізм втрати українського громадянства є достатньо складний і важко реалізовується, крім того, якщо особа має два паспорти, то за законом вона визнається лише громадянином України. Тобто втрата громадянства людиною, яка проживає в Україні може бути під питанням. Однак з приводу держслужбовців точно немає ніяких побоювань щодо неконституційності”.
За словами нардепа, насамперед потрібно в законі про державну службу чітко передбачити, що займати посади на держслужбі особами, які мають кілька громадянств взагалі забороняється, а після цього вже системніше здійснювати моніторинг, аби не виникало питань.
“В такій ситуації втрата українського громадянства – добровільне набуття іноземного. Встановити факт набуття добровільного громадянства широким загалом досить складно технічно, а коли йдеться про вузьке коло держслужбовців це, звичайно, значно простіше”, – пояснив Федір Веніславський.
Перший заступник голови антикорупційного комітету у ВР та депутат від фракції “Голос” Ярослав Юрчишин прокоментував Тижню, що для того, щоб механізм запрацював, необхідний ще ряд законів. Зокрема, це уточнення процедури виходу з українського громадянства, адже насправді системи перевірки фактично немає. Також небезпечний є кінцевий етап позбавлення громадянства, який залишається за президентом, що фактично дає повне право вирішувати це питання одноосібно главі держави. “Опонентам скасовувати, своїм навпаки – не звертати уваги, бо це приватна інформація, якою можуть володіти секретні служби, але не факт, що володіють. Тому довести такий факт дуже складно. Більшість країн, які дозволяють подвійне громадянство, такого підтвердження від президента не вимагають. Йдеться про США, Панаму чи Росію. Тому без процедури уточнення закону про громадянство, ця декларація залишатиметься лише декларацією”, – пояснив нардеп.
Ще один важливий момент, про який не говорили раніше і який оминає новий пункт – відповідальність за приховування громадянства. Теоретично, такий факт можуть довести лише опосередкованим способом. Ярослав Юрчишин відзначив, що звітування чиновників у в щорічних деклараціях нелогічне, адже декларації стосуються не громадянства, а боротьби з корупцією і визначення майнового стану. Тому це ще один нюанс, який породжуватиме непорозуміння: “Якщо людина має громадянство, але не вказала цього – це помилка в декларації чи свідома брехня в декларації? Хто має це визначати? Національне агентство із запобігання корупції яке не встановлює і взагалі не має жодного відношення до набуття чи втрати громадянства чи ОП? Знову ж таки, тут є юридична прогалина”.
Читайте також: Солодка небезпека подвійного громадянства
Також невирішеним залишається питання із величезною українською діаспорою по всьому світу, яка активно, особливо в часи революцій, включалась у розвиток держави. На думку Ярослава Юрчишина, тут нам треба було йти двома шляхами: “По-перше, для громадян України, які не претендують на державні посади, навпаки варто було дозволити подвійне громадянство, особливо, якщо вони є українцями світу – проживають в розвинених державах протягом кількох поколінь і мають прив'язку до України. Знову ж таки, велика кількість іноземців українського походження інвестує в Україну, як, наприклад, Михайло Винницький [керівник секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, народжений в Канаді, постійно проживає в Україні з 2003 року, -Ред.] більше 8 років добивається громадянства”.
Удосконалення процедури відповідальності за приховування подвійного громадянства чиновниками важливе, переконаний Ярослав Юрчишин, однак варто переписати державну політику щодо українців за кордоном та у діаспорі з обмеженням щодо країни-агресора та країн, які ймовірно можуть становити небезпеку. Наприклад, тоталітарний режим Лукашенки в Білорусі, який теж може використовувати українське громадянство для просування власних інтересів. Тому потрібна більш чітка процедура втрати громадянства, де би не було дискрети президента та визначення, хто є адміністратором перевірки.
Народний депутат зазначив, що не можна назвати ініціативу “зовсім безглуздою чи недоречною”, але “оформлення не найкраще”. Натомість зараз принаймні публічна фіксація чиновником відсутності іноземного громадянства вже створює можливості в майбутньому притягнути його до відповідальності і щонайменше усунути від державної посади. “Це традиційно для команди Зеленського – швидкий, не надто продуманий шлях, який доведеться ще вдосконалювати в процесі”, – резюмує Юрчишин.
Наразі в низці європейських країн дозволено мати кілька громадянств – у Німеччині можна зберегти колишнє громадянство при отриманні нового паспорта, так само в Італії, Угорщині, Швеції, Фінляндії тощо. У сусідній Польщі зокрема й держслужбовці можуть без перешкод працювати у структурах, маючи два чи більше паспортів. Однак, за словами Ярослава Юрчишина, Польща давно живе в середовищі європейського права. “Відповідальність, наприклад, за існування рахунків та паспортів у офшорних юрисдикціях для польського чиновника означатиме кінець кар'єри, а в Україні це дуже поширене явище. Плюс, тут не можна обмежитись лише громадянством Росії. Ми маємо кілька європейських країн, які чутливо ставляться до інтересів Росії. Тому на цьому етапі це не було б хорошою ідеєю давати можливість чиновникам мати подвійне громадянство”, – пояснив депутат. Реально було б обмежити коло чиновників, які не можуть мати подвійне громадянство. Це ті люди, які безпосередньо впливають на прийняття державних рішень. Таким чином існуватиме гарантія, що вони не приймають рішення в інтересах іншої країни,і що у них “немає офшорної гавані,на зразок Панами, куди вони, вчинивши якийсь злочин, зможуть оперативно втекти”, – каже фахівець.