«Новий навчальний заклад, Остінський університет, заснувала група поміркованих і консервативних інтелектуалів та письменників, які часто критично ставляться до того, що вважають за групове мислення, яке панує в університетах. Вищу освіту, стверджують вони, підточено надовго, а ця школа ― спроба налагодити її», пише The New York Times.
За словами представника групи засновників, поява нового університету ― відповідь на поширені «заперечення лібералізму та цензуру, які переважають у найпрестижніших американських вищих навчальних закладах».
Хоча я не маю безпосереднього зв’язку з університетським життям, однаково стежу за тим, що відбувається в цій сфері. Крім того, моя донька ― викладачка політології в Манчестерському університеті (27-му у світі згідно з QS World University Rankings 2021). Хоч-не-хоч я беру участь у розмовах на тему сучасних вищих навчальних закладів і намагаюся зрозуміти, що там відбувається.
Читайте також: Meta: яка мета?
Новий Остінський університет (University of Austin), почне свою діяльність улітку наступного року неакредитованою програмою «Заборонені курси» («Forbidden Courses»), які, на думку її авторів, пропонуватимуть «жваву дискусію на тему провокаційних питань, що часто призводять до цензури або самоцензури в багатьох навчальних закладах».
Пано Канелос, перший президент нового університету, розповів, що ідея зародилася під час розмов із невеликою групою зацікавлених людей. До неї входили: журналістка Барі Вайс, колишня редакторка відділу думок газети The New York Times (змушена покинути видання після атак із боку своїх «прогресивних» редакційних колег), Ніл Ферґюсон, відомий історик і старший науковий співробітник Інституту Гувера, Гізер Геїнґ, еволюційна біологиня, і Джо Лонсдейл, підприємець у сфері нових технологій, співзасновник відомої аналітичної фірми Palantir Technologies.
У дорадчій раді майбутнього університету зібралося кілька найвидатніших сучасних американських «іконоборців», зокрема Лоуренс Генрі Саммерс, колишній президент Гарвардського університету, Стівен Артур Пінкер, мовознавець і психолог із Гарварду, Девід Алан Мемет, драматург, і Ґлен Лаурі, економіст з університету Брауна.
Опубліковане в березні британське дослідження з назвою «Криза академічної свободи: покарання, політична дискримінація і самоцензура», яке провів Центр дослідження партійності та ідеології, засвідчило, що академічну свободу атакують не тільки в США, а й у Великій Британії та Канаді. Три чверті консервативно зорієнтованих американських і британських науковців у сфері суспільних і гуманітарних наук стверджували, що на їхніх кафедрах панує ворожа їхнім переконанням атмосфера. Якщо порівняти, то тільки 5% науковців із лівою орієнтацією вважають, що на їхніх кафедрах панує брак академічної свободи.
Історик Ніл Ферґюсон, котрий раніше викладав у Кембриджському, Оксфордському, Нью-Йоркському та Гарвардському університетах, стверджує, що після такого багатого досвіду він став сумніватися, що теперішні вузи можна швидко вилікувати від властивої їм патології. Через те вважає, що єдиними ліками буде створення нового за своїм характером Остінського університету.
Серед 25 найкращих, згідно зі світовими рейтингами, вищих навчальних закладів, розглянутих у лондонському журналі Times Higher Education, чотири з’явилися у XX столітті, 14 ― в XIX столітті, ще чотири ― у XVIII столітті й тільки Оксфордський (що може простежити свій початок від 1096 року) та Кембриджський(1209 рік) мають середньовічне походження. Як видно, університети відносно довговічні, якщо порівняти з компаніями, а то й державами.
Яким має бути університет майбутнього? Вочевидь немає сенсу просто копіювати Гарвард, Єль чи Принстон і чекати іншого результату, вважають засновники нової alma mater.
Тому Остінський університет почне працювати як скромна літня школа, пропонуючи «Заборонені курси», тобто подаватиме матеріали та вказівки, вже недоступні в більшості відомих університетів, розглядатиме провокаційні питання, які десь-інде часто призводять до звільнення або самоцензури викладачів.
Читайте також: Вартість
Програма «Заборонені курси» має зібрати викладачів із різних ділянок політичного спектра в одній аудиторії та завдяки цьому допомогти студентам сформулювати власні думки й ідеї. Лише після побудови цих початкових програм запропонують чотирирічне навчання у сфері визволених наук. Перші два роки навчання полягатимуть в інтенсивній програмі, яка охопить вивчення філософії, літератури, історії, політики, економіки, математики, точних наук і красних мистецтв. Це буде навчання в стилі Оксбридж (Оксфорд + Кембридж) у невеликих групах, а водночас читатимуть і доступні для всіх студентів лекції, які забезпечать глибокий і персоналізований освітній досвід у міждисциплінарному вимірі.
«І мої колеги-засновники, і я, ― сказав Ніл Ферґюсон, ― ми всі не маємо ілюзій щодо труднощів завдання, яке чекає нас. Ми впевнені, що постанемо перед галасливим паплюженням із боку освітнього істеблішменту та його медійних апологетів. Усі такі напади ми вважатимемо за підтвердження слушності нашого шляху, а «зенітна артилерія критики» буде знаком, що ми долітаємо до своєї мети».
Як видно, не все таке цілковито трагічне, як у хрестоматійному шекспірівському «данському королівстві», якщо знайшлися видатні мислителі й практики, готові ризикувати своїм добрим ім’ям задля академічної свободи за часів, коли її утискують, і то не в тоталітарних державах, а у вільних ліберальних демократіях.