Але є нації, які конче мусять звістити своє пришестя ледь не з біблійного часу. Яких тільки фантазій не написано про трипільську цивілізацію, яка – це підкреслюють особливо – давніша за єгипетську. І дарма, що від Трипілля до нас дійшли самі черепки, а від Єгипту – й піраміди, й цікава історія, і література, й міфи. Дарма тому, що на допомогу тоді приходить «Велесова книга». Однак, якщо поцікавитись у адептів цієї талановитої містифікації Юрія Миролюбова, чи читали вони його праці, у відповідь почуєте невиразне мекання.
Бо ж таки ні. А якби читали, то зрозуміли б, звідки роги ростуть.
У працях цього автора, писаних іще до сенсаційного об’явлення «ВК», дивним чином надибуємо цілі шматки фольклорних текстів, буцімто записаних у його рідному селі на Кубані, але які крапка в крапку збігаються з текстом «ВК».
Коли про це говориш комусь із дослідників «пам’ятки», вони, не зморгнувши оком, відповідають, що це й не дивно, бо, очевидно, в селі Миролюбова якраз і збереглися відголоси того давнього твору. Біда тільки, що «фольклорні» записи – теж містифікація.
Колись в одній львівській газеті вичитав чергову сенсацію: «Історію кохання Ромео і Джульєтти англійський драматург Вільям Шекспір запозичив з італійських новел, куди вона потрапила з розповіді… італійських купців». Зауважу, що це слова історика.
Тоді-таки я висміяв цю маячню, але дурість завжди буває живучіша за істину. І ось маємо свіжу сенсацію: «На честь львівських Ромео і Джульєтти 9 травня у Місті Лева відкрили фонтан Закоханих. Він уособлює історію вічної любові, що зародилася у Львові в XVI столітті. Саме тоді у місті жила пара закоханих, які згодом стали прообразами славнозвісних героїв шекспірівської п’єси «Ромео та Джульєтта».
Справді, хроніки зафіксували, що італієць Мікеліні 1593 року закохався в українку Пелагею, і коли згодом у Львові спалахнула епідемія чуми й панна захворіла, він не покинув її, а ходив за нею, заразився сам і теж помер. Історія і справді зворушлива, але вигадувати, буцім саме вона надихнула Шекспіра, – свідчення неуцтва.
Львівська подія трапилася у 1594-му. Трагедія Шекспіра, на думку одних дослідників, була написана 1595-го, а на думку інших – іще раніше. Але драматург запозичив сюжет з італійських новел. Тобто за надзвичайно короткий час ця мелодраматична історія не тільки потрапила до Італії, її там хтось описав і навіть устиг видати книжкою. А що італійською Шекспір не володів, то хтось іще мав її переповісти англійською. Далі він із дивовижною швидкістю ушкварив п’єсу. І все це за один рік?
Насправді все це суцільна бздура, бо трагічна історія закоханих знана була понад сто років перед появою твору Шекспіра. Ще у 1476 році її описав Мазуччо в книжці «Новелліно». Події там відбувались у Сієні в ХIV столітті. А Луїджі да Порто у 1524-му переніс їх до Верони і дав героям імена Ромео та Джульєтта.
Потім до цього сюжету звертався добрий десяток італійських письменників Відродження. Джироламо да Корта в «Історії Верони» представив це вже як історичний факт. У 1567 році англієць Пейнтер переклав новелу Банделло, а інший співвітчизник Шекспіра, драматург Артур Брук написав на її основі поему «Ромео і Джульєтта», яка й стала джерелом для визнаного світом класика.
Така правда. Але її ігнорують ті, що водять екскурсії до пам’ятника.
Та ось читаю про ще один свіжак: «Оприлюднено пророцтво княгині Ольги». Я так і сів. Ну це ж треба! Яка радість звалилася на голови киян: їм представили текст «Заповіту княгині Ольги», вирізаний на срібних пластинах «у 6454 році від створення світу або у 946 році за григоріанським календарем».
І в тому «пророцтві» розписано все, що має з нами статися. Дуже зручно. Читаєш і відповідно готуєшся. Але коли дізнаєшся, що на презентації виступив відомий Боян Трипілля «історик-археолог Юрій Шилов», відчуваєш відразу, що тут усе шилом шите. Власником реліквії виявився якийсь Сергій Соколов, який належить до роду хранителів (!) манускрипта. Тобто мова уже не про якусь там пластину, а про цілий манускрипт! Знай наших!
Такі ото маленькі радощі великої, але бездержавної нації. Понад 20 років бовтаємося у цій твані, а все ще як діти малі.