«Купуючи товари чи послуги, які належать олігархам, близьким до Партії регіонів, ви підтримуєте режим Януковича, озброєний «Беркут» і всіх тітушків», – пояснює активіст, роздаючи біля метро листівки зі списком «забанених» регіональських бізнесів. У переліку півтора десятка банків, приблизно 20 ЗМІ, три компанії, що торгують нафтопродуктами, понад десяток різних продуктових мереж, кілька аптек і закладів харчування. За 25 хв кияни розмітають близько 500 примірників. Особливої популярності листівки зажили у старших людей. Молодь здебільшого відказує:
«У мене є цей список. Я знаю про бойкот Партії регіонів із групи Facebook». Зрештою, це не дивно: в останній уже півмільйона учасників, третина з них активні. До того ж вона щотижня поповнюється п’ятьма тисячами нових прихильників і є в Україні однією зі спільнот, які найшвидше зростають.
Ідея і бойкот-механізми
Як стверджують ініціатори кампанії, ідея бойкоту народилася відразу після перших масових віч на Майдані. «Вже тоді стало зрозуміло, що діяти треба своїми силами, в межах власних ресурсів і знань. Вирішили тиснути на регіоналів тими методами, які для них зрозумілі й болючі. Немає сенсу закликати їх до людяності, патріотизму чи сумління, адже вони вийшли з 1990-х і вижили в 2000-х. Вони стріляли, їх стріляли. Вони грабували, їх грабували. Вони не розуміють сліз, але мають смак до грошей», – зазначають у коментарі Тижню модератори спільноти, які анонімно листуються з користувачами через Facebook, але відмовляють в інтерв’ю «живцем».
Спершу бойкот випробували у Львові, закликавши бізнесменів-регіоналів добровільно скласти партійні квитки. «Після розгону 30 листопада, оговтавшись від шоку, ми повернулися до ідеї бойкоту, що видавалась раніше невчасною. Почали із львівських депутатів від ПР: склали список їхніх бізнесів, виголосили 6 грудня ультиматум – вийти з партії. Подіяло лише на двох, і то не підприємців, а інтелігентів, а мене викликали до прокуратури за «розпалювання міжпартійної ворожнечі», – розповідає активіст і журналіст Отар Довженко.
Зараз інформаторів акції у Львові понад сто. Поширюється ініціатива й на інші області. Зокрема, активними є Волинь, Київ, Суми, Вінниця, Тернопіль, Житомир, Ужгород.
Прикметно, що єдиного центру чи вертикальної структури ініціатива не має. «Бойкот» працює через документи Google: кожен може дістати доступ до них і внести зміни, які потім перевіряють інші учасники. Окрім того, у відкритому доступі плакати/стикери для друку, логотипи, програми для Android, а віднедавна і для iPhone. Список бізнесу постійно оновлюється: нещодавно сюди потрапила мережа автозаправок WOG – бізнес позафракційного депутата Ігоря Єремеєва, який голосував проти відставки Азарова й за диктаторські закони.
«Бойкот продукції регіонала триває, доки він вийде з ПР і перестане фінансувати режим. Коли ми переможемо і Партія регіонів опиниться в опозиції, тоді можна буде подумати над тим, наскільки бойкот актуальний», – підкреслює Довженко.
Із соцмереж на вулицю
Результативність бойкоту суттєво посилилася з виходом в офлайн. «Побачив, що народ у мережі досить жваво реагує, але зрозумів: якщо не робити якихось інвазій із цими ідеями офлайн, то воно так і помре у Facebook. Оскільки я вже шість років працюю як громадський активіст і маю досвід проведення вуличних інформаційних акцій, то вирішив винести ідеї бойкоту на вулиці, щоб інформувати населення», – зазначає в коментарі Тижню Андрій Андрушків. Він та його друзі записали подкасти про бойкотування, які пізніше транслювали у громадських закладах і через гучномовці в публічних місцях.
Саме вони вийшли до київського «Епіцентру» із плакатами «Епіцентр насильства» й таким чином не тільки розповіли відвідувачам, чим завинили власники гіпермаркету нардеп-регіонал Олександр Герега та його дружина Галина Герега, секретар Київради, а й відрадили кількох людей, які цілеспрямовано прийшли купувати. Щоправда, значно дієвішою виявилася акція у Львові, під час якої активісти повністю забарикадували заїзд для автотранспорту біля магазину. Після цього навіть завжди розважливий тон Герег різко змінився: в одному з інтерв’ю власник-регіонал жалівся на гігантські збитки й чотири дні без жодного відвідувача.
А в грудні у Львові після пікетування на дверях OKСІ банку та крамниць «Родинна ковбаска» активісти залишили наліпки з написом: «Обережно! Власник – регіонал». Після цього голова обласного осередку ПР Петро Писарчук навіть згадав про європейські цінності. «Хіба в Європі ділять бізнес за політичною належністю чи іншими уподобаннями? Бойкотувати бізнес – це як виключати з комсомолу за американські джинси», – наголосив він.
Про серйозне дошкуляння бойкоту «Родинній ковбасці» свідчить той факт, що мерчандайзери в деяких магазинах самі познімали впізнавані вивіски. І буквально того самого дня, коли активісти залили червоною фарбою ґанок офісу «Систем Кепітал Менеджмент» (бізнесу Ріната Ахметова), назвавши акцію «Кров на ваших руках», група СКМ нарешті вперше офіційно відреагувала на Майдан, засудивши силові дії.
Загалом за два місяці бойкоту відбулося кількадесят більш-менш помітних акцій. «Найефективніші методи – це плакат, гучномовець, правильні листівки й усмішки активістів. Люди бачать, що ініціатива не політична, що за цим не стоїть жодна громадська організація, і тому кожен відчуває власну відповідальність і свій особистий внесок у справу», – зазначає в коментарі Тижню активіст Андрій Стрехалюк. Багато людей просять іще листівок і таким чином самі стають розповсюджувачами серед знайомих і рідних. Звісно ж, є чимало одинаків, які роздруковують і поширюють інформацію самі.
Допомагає акції і публічна підтримка відомих людей, як-от Ірени Карпи, братів Капранових, Сашка Лірника, Володимира В’ятровича чи Марка Галаневича.
Наскільки ефективно?
Якщо спочатку регіонали вдавали, ніби ігнорують бойкот і він ніяк не впливає на їхній бізнес, то в останні тижні риторика різко змінилася. Зокрема, декларовано позафракційний нардеп Віктор Пилипишин, захищаючи свій чай Batik, який теж у списку бойкоту, у Facebook не витримав: «Вам не подобається чай Batik… Немає проблем… Так пийте, наприклад, «Майский» або «Принцесу Нурі»… Патріоти хренові… Виколіть собі два ока… А ми далі йтимемо вперед, пахатимемо, допомагатимемо… Як ви дістали вже, демагоги, популісти, вимагачі, імпотенти… Ви однакові… Ви ненавидите самостійних і самодостатніх… тому що рабство у голові. Мені вас шкода…» А нардеп Герега назвав активістів провокаторами, які позбавляють тисячі людей роботи.
Однак про свої реальні збитки регіонали відмовчуються. Тим часом ініціатори бойкоту запевняють, що цифри відчутні. «Активбанк випадково потрапив у список бойкоту і протримався там лише два дні, але й за цей час його нові власники відчули суттєвий відплив депозитів, про що нам безпосередньо повідомляли, поки ми здійснювали розгляд їхнього прохання про видалення зі списку», – запевнили ініціатори кампанії. Тим часом експерти вважають, що імідж бізнесу регіоналів постраждав передусім за кордоном. «Якщо йдеться про міжнародний бізнес (компанії Ахметова у Великій Британії, Азарова в Австрії тощо), загроза втрати іміджу очевидна – це може призвести до відмов у наданні кредитів, небажання вести справи з такими підприємцями тощо. А коли мова про Україну… Якщо через такі дії бодай частина, навіть невелика, клієнтів відмовиться купувати товари фірм регіоналів, вони це відчують. Річ у тім, що в час кризи чистий дохід, який мають компанії, невеликий, і втрата навіть 2–5% клієнтів може зробити бізнес неприбутковим», – каже Тижню маркетолог Євген Тришин.
На думку громадського активіста й спеціаліста з питань ринку Романа Матиса, якщо понад 10% клієнтів приєднаються до протесту, почнуться незворотні процеси. «У бізнесах із продажу предметів розкоші, нерухомості, автомобілів істотною можна вважати втрату навіть одного клієнта, тоді як FMCG (від англ. Fast Moving Consumer Goods – товари щоденного вжитку. – Ред.) одиничні коливання відчутної зміни не дадуть», – наголошує експерт. Водночас фахівці хоч і погоджуються, що економічний бойкот може бути дієвим методом тиску, проте називають і зворотний ефект. «В одних регіонах приєднуються до протесту, і відповідно там бойкот є надзвичайно ефективним, в інших, де більша підтримка влади, це не матиме жодного шансу зіпсувати серйозно імідж. Ба навіть може викликати протидію, спрямовану на захист компаній. Є всі шанси на те, що ці бізнеси зроблять «жертвами» й підтримуватимуть сильніше, ніж завжди», – вважає Матис. Водночас економісти радять не розпорошуватись, а бити в точку – сконцентруватися на одному бізнесі чи олігархові. Якщо бойкот серйозно вплине на імідж якогось бренда і його власник недоотримає прибуток, то це налякає і його самого, й однопартійців.