Першим міністром оборони, який, фактично створив українську армію був кадровий віськовий Костянтин Морозов (1991-1993 роки). При ньому Україна позбулася ядерної зброї. Його наступниками були також військові Іван Біжан (1993), який пропрацював лише рік і Віталій Радецький (1993 – 1994 роки).
У 1994 році президент України уперше вирішив призначити на посаду міністра оборони цивільну людину. З 1994 до 1996 роки міністерство очолював професор Національного авіаційного університету Валерій Шмаров, який також очолював Асоціаціацію підприємств авіапромисловості України «Укравіапром». Проте, він не затримався на посаді, оскільки армійський генаралітет вороже сприйняв цивільного мінстра, а він не зміг знайти з генералами спільної мови.
Вважаючи експеримент із призначенням цивільного міністра невдалим керівництво держави повернулося до практики призначення на цю посаду кадрових військових. Рекордсменом по тривалості перебування міністром оборони став генерал армії Олександр Кузьмук. Він очолював військове відомство 1996 до 2001 року. Президент Кучма вимушений був звільнити Кузьмукка після інциденту над Чорним морем: під час військових навчань ракета, змінивши траекторію польоту до цілі, нибито збила російський пасажирський літак. Наразі, навіть після низки судових процесів, остаточної вини українських військових довести ніхто не зміг.
Невдовзі військове відомство очолив теж кадровий військовий генерал Володимир Шкідченко (2001 – 2003), який пропрацював на цій посаді майже два роки, з невеликою перервою.
Другим цивільним міністром оборони, але з досвідом роботи у силових структурах, зокрема, спецслужбах, став політик Євген Марчук (2003-2004).
У вересні 2004 року у крісло міністра оборони знову повернувся Олександр Кузьмук, але з приходом до влади президента Ющенка, його відправили у відставку.
Протягом двох наступних років міністерство очолював цивільний (але з армійським досвідом) політик проєвропейських поглядів Анатолій Гриценко. Проте, у розпал конфлікту з президентом він подав у відставку, різко прокоментувавши своє рішення.
«Напевно, на тому етапі президентові знадобився не міністр оборони, а міністр надлишкового військового майна, що направляє в потрібне русло фінансові й матеріальні потоки військового відомства. Таку людину й призначили…», – пояснив Гриценко свій крок.
У грудні 2007 року міністром оборони призначили екс-прем'єр-мінстра України Юрія Єханурова, якого звільнили у 2009 році через конфлікт між урядом і Секретаріатом президента. Виконуючим обов’язки глави міністерства один рік після цього був полковник запасу Валерій Іващенко.
З приходом до Влади президента Віктора Януковича керівництво держави повернулося до практики призначень на посаду міністра оборони кадрових військових. З 2010 року до 9 лютого 2012-го міністерство очолював Михайло Єжель, який вважався цивільним міністром, але мав досвід сужби у ВМС України.
З 9 лютого цього року міністром оборони призначено Дмитра Саламатіна, який мав ст осунок до армії лише під час проходження строкової служби. До призначення на посаду міністром, Саламаті обіймав посаду генерального директора державного концерну «Укроборонпром».
Нагадаємо, на думку експертів, постать новопризначеного міністра оборони України Дмитра Саламатіна повністю влаштовує Росію, яка прагне встановити повний контроль над сферою безпеки України.