Лісосмуги можуть бути скільки завгодно всипані пластиком та поліетиленом, покладена всупереч технології тротуарна плитка може скільки завгодно кришитися і просідати ямами, громадські туалети можуть бути скільки завгодно відсутніми або ж у кращому разі являти собою дірки в брудній підлозі. Але бордюри обов'язково побілять – і назвуть це "благоустроєм".
Мери міст і містечок красуватимуться на фоні "благоустрою" і роздаватимуть інтерв'ю місцевим ЗМІ. Народ казатиме: ці хоч і крадуть, зате щось роблять – і голосуватиме за "міцних господарників". Одразу після побілки на газони завезуть свіжий чорнозем, який спокійно собі попливе з першими весняними зливами і не залишить і сліду від побіленої "краси", але всі сприймуть це за належне. Авжеж, недружня природа і сила тяжіння знову обламали наші прекрасні плани з "благоустрою"!
Чомусь ніде у Європі я не бачив побілених бордюрів, як не бачив і тротуарної плитки, яка перетворюється на щебінь вже через кілька місяців після покладки. Не видно і мерів, які б хвалилися особистою участю в засипанні газонів чи закупці автобусів. Ця побілка – найдрібніший і, можливо, саме тому наймаразматичніший зразок системи стосунків влади і громади: влада штовхає громадянам за їхні ж гроші фальшивий "благоустрій" – а громадяни настільки звикли до цього, що вже й не уявляють, що може бути інакше.
Те ж саме можемо побачити і вище: абсолютно провальне "вдосконалення" лінії швидкісного трамваю прикрасили табличками станцій, на яких в першому ж рядку повідомляється, що це саме київська влада ощасливила киян цим самим "вдосконаленням". А ми-то думали, що це депутати Бердичева чи мер Лохвиці постарались! Кожна безглузда чи невдала витрата бюджетних (народних) коштів оформлюється так, буцімто це величезний здобуток, за який платники коштів мають бути безмежно вдячними розпорядникам коштів.
Допоки влада «спускатиме» житлово-експлуатаційним конторам плани з побілки, озеленення і таке інше – про жоден благоустрій без лапок мова не йтиме. Допоки громада з усією відповідальністю сама не вирішуватиме, яким хоче бачити власний двір, вулицю, мікрорайон – жодні бюрократичні структури не збудують тут «Європи». Здається, я кажу банальні речі, але наразі в жодному місті від Сяну до Дону не відмовились від сізіфової праці з побілки на користь, скажімо, облаштування нормального водовідведення з тротуарів та газонів.
А на що перетворилась підготовка до футбольного чемпіонату Євро-2012? Вся ця метушня з фарбуванням фасадів, перекладанням комунікацій і заливанням доріг новим асфальтом (який потім зривають, бо комунікації треба перекласти ще раз), весь цей пафос чиновницьких заяв про те, що іноземні гості повинні побачити Україну з найкращого боку (так, ніби за попередні десятиліття в нас не було іноземних гостей), все це витрачання бюджетів на «потьомкінські села» в країні, де мільйони перебувають за межею бідності? Про це кажуть, про це пишуть – але реакції практично жодної.
Наша влада на всіх рівнях – від комунальних служб до парламенту і президентської адміністрації – здійснює нераціональне використання суспільних коштів, очевидне для усіх. Але найгірше те, що суспільство змирилося з таким станом речей і сприймає відверто безглузді, «показушні» дії – типу побілки чорнозему – не як знущання над собою і здоровим глуздом, а як цілком нормальну роботу. І доки не з’являться ті, хто переконає українців визнавати халтуру – халтурою, показуху – показухою, а злодіїв – злодіями, доки до цих явищ не буде відповідного (для цивілізованого суспільства) ставлення – ми так і житимемо в тамбурі між Європою та «третім світом». Щоправда, в цьому тамбурі раз на рік будуть побілені бордюри.